Величезний прапор України подарує Краматорську волонтерка з Бахмута

Шити синьо-жовті прапори Ангеліна почала у 2014 році, коли українські військові звільнили Бахмут.

«Ціну прапору ми відчули, коли він зник. Що ти не можеш гімн співати, українською мовою розмовляти, свій прапор носити. Коли звільнили місто, це був липень 2014, ми замовили через інтернет 20 прапорів і почали їх розвозити по блокпостах. А потім вже замовили тканину, це був вже серпень, пройшло два роки, я тоді почала шити прапори і так само роздавали їх по блокпостах, на техніку хлопцям», — згадує Ангеліна.

Чоловік Ангеліни Андрій теж згадує, як вперше приїхали до військових і запитали, що потрібно.

«Чи потрібен прапор, запитала Ангеліна, хлопці дуже зраділи, бо дорога, де вони стояли має чотири виїзди, а прапор видали лише один. А треба було помітити блокпост з усіх боків. Вони дуже зраділи і того ж вечора ми привезли їм прапор», — розповідає Андрій.

За два роки родина Шостаків пошила понад 320 прапорів. За деякі отримала відзнаку, увійшовши до Книги рекордів України. Один з вишитих розміром 4,5×3 м родина вже передала до верховної Ради, у вересні він має бути розміщений у сесійній залі. На ньому вишиті слова з Конституції України: «…єдиним джерелом влади в Україні є народ».

«Загальна площа тканини — 546 м2, загалом 323 прапори різних розмірів, 58 вишитих прапорів», — підраховує Ангеліна обсяг зробленого за два роки.

Перший великий прапор Ангеліна пошила для Бахмута, сьогодні він майорить на одному з місцевих підприємств. Видно його здалеку, там часто проїжджає українська техніка, тож вояки бачать цей прапор. Також у своїй торбинці Ангеліна завжди носить кілька прапорів, дарує їх при нагоді бійцям, а то й просто городянам, відчувши поклик душі. Кожен її прапор підписаний фразою «Життя і перемога».

А загалом подружжя Шостаків мріє, аби над кожним українським містом майорів великий жовто-блакитний прапор.

«Шити їх треба стільки, щоб одного дня він замайорів над будівлею донецької обласної адміністрації, на центральній площі Донецька, у Луганську і в кожному окупованому місті. І шити їх треба стільки, скільки у нас буде сил і скільки буде потреби», — каже Андрій.

Усі прапори пошиті за власні кошти. Родина ніколи не бере за це грошей. Хоча коштує тканина немало. Так, вартість лише синього та жовтого шовку на великий прапор склала 2 тисячі гривень.

Сьогодні Ангеліна завершує цей прапор для свого рідного Краматорська, планує його урочисто передати місту на центральній площі Миру 23 серпня під час заходів з нагоди Дня Прапора.

Наталя Поколенко з Донеччини для «Громадського радіо»