Від місцевих велика загроза, їх тепер не пускають у Широкине, – боєць

«З тієї сторони вони стріляють з ДШК, з кулеметів, мінометів. Зараз по нас не працює артилерія, САУшки і танки, як це було минулого року. Підходять вночі. Їх блокпост десь за 1200 м від села, наші позиції на околицях. Вони, буває, підходять так до 400 метрів, спускаються по посадках, відкривають стрільбу», — розповідає боєць. І додає: хоча стріляють не зі всіх калібрів, проте методи ведення боротьби не змінилися.

«В них підступні наміри. Приїжджала ОБСЄ, мало бути перемир’я з 9 години ранку. То вони о 5 почали артобстріл, і десь до 7 години. Вони так накривали селище, що наші навіть не могли вийти і дати відповідь, бо була велика загроза життю. Дуже часто вони таким займаються, воюють підступно. Буває, провокують наших, аби відповідали. Але в наших військових є наказ, щоби не відповідати, тільки коли є велика загроза і командир дає згоду, то тоді давати відповідь. Але найчастіше, коли дають згоду на відповідь, то супротивника там вже нема, вони відходять», — каже «Одіссей».

Моніторингова місія часу від часу сюди приїжджає. Проте інколи навіть ОБСЄ стає мішенню бойовиків.

«ОБСЄ за минулі два тижні була двічі в Широкиному. Але в них там на маяку вишка з камерою, вони все знімають. Тому не треба бути постійно. Одного разу приїхала ОБСЄ, ми з нашої сторони їх пропустили. А коли під’їхали до сєпарів, ті їх обстріляли. ОБСЄ розвернулася і поїхала, без всяких розмов, без нічого.

Взагалі коли ОБСЄ приїжджає, ті не стріляють. Вони стріляють або вранці, перед їх приїздом, або після того, як моніторингова місія покидає Широкине», — каже боєць.

Українські військові хоч і пропускають спостерігачів, проте роблять це не дуже радо.

«Наші військові зовсім не довіряють ОБСЄ. Дуже багато інформації, яка витікала. А крім ОБСЄ не було нікого, більше ніхто не міг злити».

А от місцевих мешканців не пропускають взагалі.

«Зараз велика загроза не тільки від ОБСЄ, але й місцевих жителів. Бо місцеві приїжджають, ходять, роздивляються, а потім починаються точні обстріли позицій, де стоять наші військові. Після того ще десь місяць їздили, і їм заборонили. Зараз сюди місцеві не приїжджають.

Минулого року 7 чи 8 березня, наш підрозділ зайшов у Широкине. Тоді там жив один дідусь. Але загинув ще минулого року. Місцевих жителів там нема, але вони приїжджали. Зараз їх не впускають», — розповідає «Одіссей».

За його словами, хоча в Широкиному і немає місцевих, українське телебачення тягне тут добре. Зрештою, хоча б військовим є що подивитися.

«Не повірите, але там абсолютно всі українські канали показують. Але показують і російські. Сєпарських немає, лише один російський канал показує. І то лише тоді, коли вони посилюють зі своєї сторони сигнал, бо він не завжди показує».

На запитання, яким бачить розвиток подій особисто він, боєць відповідає неохоче.

«Мабуть, ніхто у світі, окрім Путіна, не знає, що буде далі тут відбуватися. Ми можемо мати свої здогадки. Щодо Широкиного, мені здається, що минулого року у сєпарів були більш активні дії. Зараз вони просто обстрілюють наші позиції. Але такого, як минулого року, коли вони йшли в атаки і в нас були ближні бої 150-200 метрів, коли ми їх бачили, як вони на нас виходили — зараз такого немає.

В мирні переговори не вірю, але не бачу ніяких зусиль нашої держави, аби ми перемогли військовим шляхом. Я їхав потягом з Одеси, розмовляв з однією жінкою, яка живе в Донецьку. Вона мене питала, коли вже зміниться ситуація, коли наші військові візьмуть Донецьк. Я їй і кажу, що якщо наша влада не прикладе для цього потрібних зусиль, то, мабуть, ще нескоро», — розповів «Громадському радіо» боєць із позивним «Одіссей», який зараз воює у Широкиному — на одній із передових позицій українських військових в зоні АТО.

Анастасія Шибіко, «Громадське радіо»