«Вирішувати проблему військовим шляхом — це утопія», — боєць

24-річний Мирослав родом з Харківщини. Всі бійці роти — молоді та енергійні хлопці, найменшому з яких 18, а найстаршому 24 роки. Мирослав розповідає, що на позиції відносно спокійно, хоча рота дислокується неподалік Донецького аеропорту та населеного пункту, до якого час від часу потрапляють снаряди ворожої сторони.

«На даний момент відносно спокійно. Інколи відбуваються якісь провокаційні дії з боку терористів. У нас є чітка заборона від керівництва. Але за цей час у нас є і поранений і загиблі від того, що та сторона не дотримується цих умов, і в такому порядку застосовують протитанкові гранатомети…, і від цього у нас є жертви. Реагувати на це, звичайно, варто. Коли йде загроза нашому життю, то ми відповідаємо у відповідь», — розповів Мирослав.

Як говорить Мирослав «Мисливець», збройний конфлікт вже давно вийшов за рамки поняття антитерористичної операції, як він юридично зафіксований. Та незважаючи на це, боєць запевняє, рота виконує своє безпосереднє завдання так, як його має виконувати кожен захисник Вітчизни.

«Суспільство або в соціальних мережах говорять, що це російсько-українська війна. Але це, по суті, неоголошена війна, не має ніякого юридичного статусу. Можна говорити про це, як про військовий конфлікт, який відбувся в Осетії, Придністров’ї, Абхазії — це всі були неоголошені війни. Це АТО — це і є соус цієї юридичної системи. Але, нажаль, АТО вже не утримує ці рамки, і воно у якомусь замішаному стані. Але, як кажуть, наша справа — права, тому ми її робимо так, як варто було б це робити», — сказав боєць.

Мирослав розповідає, що контакт з місцевим населенням встановлено. Є люди, які не згодні з політикою української влади, є і ті, хто її підтримує. Але, за словами бійця, більшість дотримується нейтралітету — тільки б не було війни.

«Власне кажучи, якщо не вглиблюватись, то місцеве населення позитивно нейтральне. По-перше, у них зараз є ситуація якогось стабільного миру — тут не бахкають ні автоматні черги, не зриваються міни, тому що є військова дисципліна і ми не дозволяємо собі якоїсь анархії чи саботажу. Інколи місцеве населення йде на лояльні поступки, наприклад допомагають ремонтувати техніку. Ми часто заїжджаємо і ремонтуємо у них машини — вони реагують на це нормально. Бесіди, які з ними відбуваються, вони в адекватному полі», — запевнив він.

Мирослав говорить, що коли роту перевели на теперішнє місце дислокації, ситуація в регіоні була не стабільна і часто місцеве населення потрапляло під обстріли. Тоді ж від командування надходило чітке завдання — перевіряти стан місцевих і у разі виявлення поранених негайно надавати необхідну допомогу. Місцеві у свою чергу допомагають бійцям — приносять домашні продукти.

«Люди, які по цей бік або не підтримують «республіканські» погляди, або ставляться до всього цього нейтрально і говорять, що їм не цікава не наша не їхня сторона. Є люди, які підтримують нас. Починаючи з того, що вони приносять нам якісь продукти – молоко, яйця. До цього у нас конфліктів з місцевим населенням не було. Коли ми сюди заїхали, був нестабільний час і часто від Донецького аеропорту нам прилітали міни і часто потрапляли в городи чи будинки місцевого населення. Ми зі свого боку відразу відправляли медичну службу і перевіряли, чи все нормально, чи всі живі. Це не залежить від політичних поглядів. Перш за все — це життя», — говорить боєць.

У «Карпатській січі» головне — дисципліна. Не зважаючи на молодий вік бійців, всі вони дотримуються режиму, який був встановлений командиром роти — Мирославом «Мисливцем». Перше завдання роти, про яке говорить командир — охорона місцевого населення.

«Ми сюди приїхали не робити якісь розв’язки з місцевим населенням. Перш за все, охорона і оберігання місцевого населення в міру можливостей і тих команд, які нам дають», — сказав він.

Також командир роти запевняє: якщо бойовики по ту сторону лінії військового конфлікту думають, що за їхні «подвиги» їм віддячать і їх соціальний стан покращиться — вони помиляються. Це міф, і чим скоріше це вони зрозуміють, тим швидше закінчиться протистояння.

«Як військовий, можу сказати, що по той бік є люди і професійні, які проти нас воюють, а є які просто з часом набрали досвіду. Є і військові туристи — вони приїхали, притерлися там і поїхали. Також є соціально незахищені — це ті, хто мав соціально погане положення і вони вважали, що якщо прийдуть російські війська або допомога зі сторони Путіна, то їх життя покращиться. Я в це не вірю, тому що це міф. Насправді людина має сама добитися якогось результату. Вирішити проблему військовим шляхом — це не варіант, це утопія. Я думаю, що невдовзі правда проявить свій характер», — запевнив Мирослав.

Також Мирослав поздоровив українців та особисто слухачів «Громадського радіо» з прийдешнім Новим Роком .

«Від свого підрозділу, «Карпатської січі», від всієї 93-ї бригади хотів би передати найкращі побажання і з наступаючим Новим Роком. Що здивувало за цей рік, що люди не розчарувались. Більшість волонтерів, які нам допомагають, вони до сих пір нам допомагають. У  них є впевненість, обов’язок, як і в нас. Хочеться побажати всім українцям і всім, хто слухає «Громадське радіо» аби обов’язок завжди залишався при них, не дивлячись на ці складні моменти, відсвяткувати і Новий Рік і Різдво. Бо українці – це нація, яка дотримується своїх традицій і від цього виграємо. Як кажуть, свій до свого по своє», — сказав Мирослав.

Атмосфера в роті «Карпатська січ» передноворічна. Волонтери в свою чергу привітали бійців зі святами та почастували смачними стравами, які дбайливо приготували господині з Балаклії та Савинців, що на Харківщині. А «Громадське радіо» вітає з Новим Роком всіх, хто невпинно захищає Батьківщину на передовій і бажає зустріти 2016 рік у спокої та мирі.

Катерина Кадер з Пісок для «Громадського радіо»