Громадське радіо
Пішохідний перехід у Станиці Луганській постійно знаходиться на межі закриття. Через нього в обидва боки щодня проходить до 2 тисяч людей. Вперше за півроку у місцевого населення з’явилася можливість навідатися до своїх домівок на підконтрольних бойовикам територіях. З так званої «ЛНР» на територію, що керується українською владою, луганці їдуть здебільшого за продуктами або в гості до дітей чи родичів.
Представник Прикордонної служби України пан В’ячеслав розповів кореспондентці «Громадського радіо», як відбувається процедура переходу через контрольний пункт:
«В’ячеслав: Підходять в кабінки паспортного контролю, потім підходять до державної фіскальної служби, де вони перевіряють речі на наявність заборонених речей, після перефірки ДФС їм ставлять відмітку в талоні, підходять до кабінки паспортного контролю, де здійснюється перевірка та наявність перепустки.
Ірина Сампан: З котрої години до якої?
В’ячеслав: З 7 ранку до 16 годин у світлий час доби.
Ірина Сампан: Заборонені предмети — це які?
В’ячеслав: Зброя, боєприпаси, наркотичні, психотропні речовини.
Ірина Сампан: А алкоголь?
В’ячеслав: Не можна. Дозволяється товарів до 5 тисяч гривень до 50 кг, більше людина навіть фізично не візьме.
Ірина Сампан: Намагалися щось заборонене пронести?
В’ячеслав: Ні, таких випадків не було».
Люди в черзі стоять по декілька годин, права на першочерговість не має ніхто, за виключенням екстрених випадків.
«Ну ось, чотири години стоїш у черзі, щоб перейти на бік, так би мовити, України. Вони (прикордонна служба — ред.) перевіряють, чи немає нас у списках тих, хто проти України. В цьому основа руху. Також йде огляд речей, сумочок», — розповіла жителька Луганська.
Мешканці підконтрольних бойовикам територій намагаються випробувати різні маршрути, щоб провідати своїх родичів. Хтось їде через Росію, хтось стоїть годинами на пропускному пункті в Артемівську з надією, що автомобільна черга буде йти швидше.
«Ірина Сампан: А ви сюди за продуктами приїхали?
Жінка 1: Ні, ми їздили до сина у Рівне. До онука, до сина, до свата. Ми їздили у гості.
Жінка 2: Просто дешевше шлях через Україну виходить, ніж через Росію. Через Росію — це через Ростовську область, Воронезьку область, ти заїжджаєш на територію Україну в Мілове. Мої батьки живуть 70 км від Луганська.
Ірина Сампан: І скільки це коштуватиме приблизно?
Жінка 2: 500 з особи…
Жінка 1: А нам півтори…
Ірина Сампан: А там якісь автобуси ходять?
Жінка 2: Маса. Але ми їздили своєю машиною. Порахували пальне, вийшло те саме. Мені комфортно, дитині, собаці комфортно, а чоловіку жахливо некомфортно.
Жінка 1: А ми взагалі їхали через Артемівськ, простояли 12 годин, черга 5-7 км на контрольному пункті. Ми виїхали з дому десь о четвертій ранку, пройшли о сьомій вечора. А потім ще туди (до Рівного — ред.) їхали 14 годин. Загалом, ми їхали до Рівного 29 годин. Назад ми вирішили поїхати тут (через Станіцю Луганську — ред.), не автівкою. Із Сєвєродонецька ми їхали 5 годин сюди. Вже їдемо третій день”.
Туалет тут також є — розвалена конструкція з дверима, які не зачиняються, і дірами у стінах.
На території колишньої заправки, знищеної обстрілами бойовиків, біля самого переходу знаходиться палатка — пункт обігріву, поставлена МНС. Люди можуть там погрітися, попити чаю з печивом.
О 16.00 пішохідний перехід зачиняється. Якщо великий потік людей, час можуть продовжити не довше ніж на годину. Прикордонники передають пост Збройним силам України. І так до наступного ранку.
Ірина Сампан, програма “Люди Донбасу” зі Станиці Луганської спеціально для «Громадського радіо»