Єдиний пішохідний перехід на Луганщині можуть закрити будь-якої миті

Пішохідний перехід у Станиці Луганській постійно знаходиться на межі закриття. Через нього в обидва боки щодня проходить до 2 тисяч людей. Вперше за півроку у місцевого населення з’явилася можливість навідатися до своїх домівок на підконтрольних бойовикам територіях. З так званої «ЛНР» на територію, що керується українською владою, луганці їдуть здебільшого за продуктами або в гості до дітей чи родичів.

Представник Прикордонної служби України пан В’ячеслав розповів кореспондентці «Громадського радіо», як відбувається процедура переходу через контрольний пункт:

«В’ячеслав: Підходять в кабінки паспортного контролю, потім підходять до державної фіскальної служби, де вони перевіряють речі на наявність заборонених речей, після перефірки ДФС їм ставлять відмітку в талоні, підходять до кабінки паспортного контролю, де здійснюється перевірка та наявність перепустки. 
Ірина Сампан: З котрої години до якої?
В’ячеслав: З 7 ранку до 16 годин у світлий час доби. 
Ірина Сампан: Заборонені предмети — це які?
В’ячеслав: Зброя, боєприпаси, наркотичні, психотропні речовини. 
Ірина Сампан: А алкоголь?
В’ячеслав: Не можна. Дозволяється товарів до 5 тисяч гривень до 50 кг, більше людина навіть фізично не візьме. 
Ірина Сампан: Намагалися щось заборонене пронести?
В’ячеслав: Ні, таких випадків не було».

Люди в черзі стоять по декілька годин, права на першочерговість не має ніхто, за виключенням екстрених випадків.

«Ну ось, чотири години стоїш у черзі, щоб перейти на бік, так би мовити, України. Вони (прикордонна служба — ред.) перевіряють, чи немає нас у списках тих, хто проти України. В цьому основа руху. Також йде огляд речей, сумочок», — розповіла жителька Луганська.

Мешканці підконтрольних бойовикам територій намагаються випробувати різні маршрути, щоб провідати своїх родичів. Хтось їде через Росію, хтось стоїть годинами на пропускному пункті в Артемівську з надією, що автомобільна черга буде йти швидше.

«Ірина Сампан: А ви сюди за продуктами приїхали?
Жінка 1: Ні, ми їздили до сина у Рівне. До онука, до сина, до свата. Ми їздили у гості.
Жінка 2: Просто дешевше шлях через Україну виходить, ніж через Росію. Через Росію — це через Ростовську область, Воронезьку область, ти заїжджаєш на територію Україну в Мілове. Мої батьки живуть 70 км від Луганська.
Ірина Сампан: І скільки це коштуватиме приблизно?
Жінка 2: 500 з особи…
Жінка 1: А нам півтори…
Ірина Сампан: А там якісь автобуси ходять?
Жінка 2: Маса. Але ми їздили своєю машиною. Порахували пальне, вийшло те саме. Мені комфортно, дитині, собаці комфортно, а чоловіку жахливо некомфортно.
Жінка 1: А ми взагалі їхали через Артемівськ, простояли 12 годин, черга 5-7 км на контрольному пункті. Ми виїхали з дому десь о четвертій ранку, пройшли о сьомій вечора. А потім ще туди (до Рівного — ред.) їхали 14 годин. Загалом, ми їхали до Рівного 29 годин. Назад ми вирішили поїхати тут (через Станіцю Луганську — ред.), не автівкою. Із Сєвєродонецька ми їхали 5 годин сюди. Вже їдемо третій день”.

Туалет тут також є — розвалена конструкція з дверима, які не зачиняються, і дірами у стінах. 

На території колишньої заправки, знищеної обстрілами бойовиків, біля самого переходу знаходиться палатка — пункт обігріву, поставлена МНС. Люди можуть там погрітися, попити чаю з печивом. 

О 16.00 пішохідний перехід зачиняється. Якщо великий потік людей, час можуть продовжити не довше ніж на годину. Прикордонники передають пост Збройним силам України. І так до наступного ранку. 

Ірина Сампан, програма “Люди Донбасу” зі Станиці Луганської спеціально для «Громадського радіо»

 Виготовлення цього матеріалу стало можливим завдяки допомозі Міністерства закордонних справ Німеччини. Викладена інформація необов’язково відображає точку зору МЗС Німеччини.