«Тіні забутих предків» відкрили Україну світові — Станіслав Сукненко

Що треба знати про «Тіні забутих предків»

На думку кінознавця Станіслава Сукненка, кожен свідомий українець повинен переглянути та пишатися картиною «Тіні забутих предків». Стрічку зробили на київській кіностудії ім. Довженка за твором Михайла Коцюбинського. Сергій Параджанов не був етнічним українцем, але зміг зануритись в історію кохання гуцульських Ромео та Джульєтти — Івана та Марічки. Режисер втілив цю історію з небаченою поетичною та метафоричною образністю.

Фільм «Тіні забутих предків» започаткував нову хвилю в українському кінематографі, каже експерт. Стрічка не була схожа на тодішній соцреалізм та фільми, які хотіли бачити керівники радянських кіностудій.

Він зауважує, що цей фільм відкрив Україну для світу. До цього світовою класикою було єдине українське кіно «Земля» Олександра Довженка. Стрічка «Тіні забутих предків» показала світові нашу неймовірну самобутню культуру, звичаї, гуцулів, музику, неймовірно красивих героїв. Головні ролі виконали Іван Миколайчук та Лариса Кадочникова.

«Для нашого кінематографа, а також світового, цей фільм був сенсацією. Кіно зробили в 1964 році, а вже наступного року його запросили на неймовірну кількість міжнародних кінофестивалів. Стрічка отримала 39 міжнародних нагород, 28 призів на відомих кінофестивалях, із них — 24 гран-прі. Фільм зібрав не тільки рекордну кількість нагород, а й відкрив Україну з нашою самобутньою культурою і неймовірними героями», — розповідає член Спілки кінематографістів.

Читайте також: «Вихід із зони комфорту»: чому варто переглянути «Колір граната» Параджанова

Про заборону Параджанова

4 вересня 1965 року під час прем’єри фільму у кінотеатрі «Україна» в Києві виступили Іван Дзюба, Василь Стус і В’ячеслав Чорновіл із критикою репресій та арештів представників української творчої інтелігенції. За це всі троє згодом поплатилися, говорить Станіслав Сукненко. Пізніше опальним став і сам режисер. Йому заборонили виїжджати за кордон, тому фільм у світі представляли головні актори без Параджанова.

Радянська влада не хотіла, щоб він продовжував працювати й зробила все, щоб виштовхати його з України. Їм вдалось цього досягти, каже Станіслав Сукненко. Після «Тіні забутих предків» Параджанов ніколи більше не знімав фільми в Україні. Фільми «Колір граната», «Легенда про Сурамську фортецю» він створив у Вірменії та Грузії.

«Чому Параджанов не подобався владі? Його називали „небезпечно вільною людиною“. Мистецтво, власний погляд, інновації, розвиток кіномови — це все те, що не подобалося радянським чиновникам, не вписувалося в рамки соцреалізму і традиційних тем», — зауважує Станіслав Сукненко.

Читайте також: «Влада намагалася довести громадськості, що Параджанов — кримінальний злочинець» — дослідник

Довідка

Сергій Параджанов — кінорежисер, сценарист вірменського походження, який народився у Тбілісі та сидів у російській в’язниці за український націоналізм.

1964 року режисер презентував фільм «Тіні забутих предків», який зняв за мотивами твору Михайла Коцюбинського. Ця стрічка принесла Параджанову міжнародне визнання.

КДБ звинуватило Параджанова в підтримці українських дисидентів, зокрема Івана Дзюби, та відкритій критиці радянської влади. У грудні 1973 року режисера затримали в Києві та помістили до Лук’янівської в’язниці. Йому закидали звинувачення в «розбещенні чоловіків» та «організації кубла розпусти».

У квітні 1974 року після двох днів закритого засідання Київський обласний суд засудив Сергія Параджанова до п’яти років ув’язнення в таборі суворого режиму з конфіскацією особистого майна за статтями про одностатеві зв’язки, насильство та порнографію, хоча в обвинувальному вироку були статті й про «спекуляцію» та «український націоналізм».

9 січня 2024 року стало відомо, що Національна комісія з реабілітації на своєму засіданні в грудні 2023 року реабілітувала кінорежисера.

Як читати й слухати Громадське радіо на тимчасово окупованих територіях — інструкція

Повністю розмову слухайте в доданому аудіофайлі