Людям хочеться бути видатними! Як страх і славолюбство штовхають до маніпуляцій в науці та освіті

«Є загальна думка, викликана масовою неграмотністю: цифри — це обґрунтування. Якщо людина буде міряти лінійкою, купленою в канцелярському магазині, довжину з точністю до 9-го знака — це абсолютна нісенітниця. Українські науковці іноді люблять проводити дуже точні вимірювання за відсутності належних приладів, умов, чистих кімнат і робити геніальні відкриття типу перетворення елементів, хоча насправді вони просто не можуть забезпечити достатню якість вимірювань», — говорить математик Ірина Єгорченко.

Разом з нею та з психологом, психіатром, психотерапевтом Олександром Сторожиком у програмі «Маніпулятори» на Громадському радіо говоримо про умисні та несвідомі маніпуляції в освіті та науці і визначаємо, коли не варто вірити інформації з новин чи програм, у яких звучить фраза «науковці довели».

Кирило Лукеренко: Ми вже провели опитування на Фейсбуці.

Міріам Драгіна: Наші слухачі відповіли на запитання, чи вірять вони інформації, коли чують фразу «науковці довели». 23% відповіли, що так, вони вірять, а 77% сказали, що ні.

Кирило Лукеренко: Це, звичайно, за якістю не можна порівняти зі справжнім соціологічним дослідженням, але мене вражає, що 77% не вірять інформації, яка розпочинається з фрази «науковці довели». Є такий жанр «британські науковці довели». А що про це думають наші гості?

Олександр Сторожик: Сама фраза «британские ученые доказали» уже стала мемом. У меня лично она вызывает улыбку. Сразу возникают три вопроса: «Когда? Кто именно? Где это опубликовано?» Если такая информация отсутствует в сообщении, и я не могу самостоятельно найти ее по независимым источникам, я такое сообщение воспринимаю как фейковое. Проблема фейковой информации достаточно остра на сегодняшний день. Если я не ошибаюсь, даже новый президент Франции объявил своеобразную борьбу с фейковыми известиями. Ситуация еще более парадоксальна, потому как последствия полного отсутствия информации совершенно такие же, как и ее избытка. В большом потоке информации выбрать реальное, выбрать ту, которая не дезинформирует нас, очень сложно. Хорошая, нужная информация сейчас присутствует, но как золотой самородок, который нужно долго искать, перекопав много ненужной породы. Для этого необходимо критическое мышление и жизненный опыт.

Міріам Драгіна: Ірино, а ви довіряєте фразі «вчені довели»?

Ірина Єгорченко: Я не довіряю цій фразі, тому що, на жаль, більшість інформації, яка публікується з таким вступом без посилань на конкретні джерела, є різноманітними фейками. На жаль, у нас немає адекватної підготовки журналістів до пошуку і перевірки інформації, немає звички, новини робляться дуже швидко. Журналісти говорять, що не можуть витратити 15 хвилин, щоб комусь зателефонувати і перепитати, тому вони видають неперевірену інформацію. Звичайно, що фраза «вчені довели» дуже часто використовується людьми з метою абсолютно свідомого введення в оману: або для реклами псевдомедичних приладів, або для реклами ліків, які зараз дуже влучно називають фуфломіцинами. Якщо це якась суттєва інформація, яка може вплинути на ваше життя, варто її перевіряти.

Кирило Лукеренко: Абсолютно в унісон з вами звучить наша читачка Anastasiia Novokhatska, яка написала свою відповідь на це запитання: «Я як вчений покладаюсь на ті факти, які опубліковані в фахових наукових виданнях. Якщо, після фрази «вчені довели» є посилання, де це можна прочитати (якість результатів залежить від престижності видання в цій галузі), тоді, безперечно, це можна брати за дійсність та як науковий факт. Якщо це не так, це лише балачки або банальна реклама».

Ірина Єгорченко: Читачка згадує фахові наукові видання. У нас в Україні вважається, що фахові наукові видання — це видання, які внесені в певний список Міністерства освіти та науки. Я б не радила довіряти їм. Це видання, як правило, навчальних закладів, видання, створені з метою опублікування якихось дисертаційних звітних результатів. Там теж є приклади, коли вони діють за принципом «плати і публікуй що завгодно» або «наш хороший знайомий доктор наук приніс рецензію на цю статтю». Там можуть бути абсолютно фантастичні нісенітниці.

Іноземні видання теж бувають дуже різні. Є поважні видання, які роблять дуже детальне фахове рецензування. Вони звертаються до експертів у конкретній галузі. Це анонімне рецензування, детальна перевірка. Особливо детально перевіряються медичні, біологічні, математичні дослідження.

Звичайно, є дуже багато іноземних видань, які навіть гірші за ці українські фахові видання, які іноді називають «мурзилками». Це так звані «хижацькі» або «сміттєві» видання, як публікують буквально все. Як розрізнити такі видання? Як правило, там дуже погана англійська мова. Навіть дуже часто помилки бувають у назві. Дуже часто вони мімікрують під відомі видання. Наприклад, є Journal of Medical Sciences, а якийсь фейковий журнал буде називатися Journal of Medical Sciences and Education. Вони додають туди це education, тому що попит пострадянських педагогів на такі фейкові журнали є досить великим. Там бувають або повністю фейкові редколегії (люди не знають, що вони в редколегії цього журналу), або якісь вигадані люди з поширеними прізвищами. Всі ці журнали платні, потрібно платити за публікацію. Не всі платні журнали є «хижацькими», але, як правило, всі «хижацькі» видання є платними.

Кирило Лукеренко: Ми намалювали вже дві маніпуляції. Одна маніпуляція виникає, коли є якісь посередники. Переважно це журналісти, які посилаються на, можливо, якісні і добросовісні дослідження, але при цьому намагаються розважити аудиторію. Або ж це люди, які намагаються щось продати. Друга маніпуляція стосується людей, які називають себе науковцями, але насправді такими не є. У зв’язку з цим у нас є матеріал.

Міріам Драгіна: Сучасна наука ставиться до астрології критично. Однак, є люди, які переконані: гороскопи допомагають правильно зорієнтуватися і бути підготовленим до життєвих викликів.

Старший науковий співробітник астрономічної обсерваторії Київського національного університету ім. Шевченка Анатолій Казанцев пояснив Громадському радіо, що розташування планет та зірок на небі не впливає на наше повсякдення. Слухайте розмову у звуковому файлі.

Кирило Лукеренко: Чому людям так подобається бути причетними до науки?

Олександр Сторожик: Я думаю, что прежде всего это связано со свойственным людям страхом. Чувство страха — это нормальное чувство. Плохим или хорошим его делает отношение к нему. Люди, которые признают в себе этот страх, считаются смелыми. Они достаточно критично относятся к гороскопам, предписаниям, они склонны строить свою жизнь согласно своим убеждениям, моменту, текущим задачам, которые перед ним стоят. Это одно из качеств личностной зрелости, которая достигается, по мнению еще советских исследователей, после 40 лет. Большинство людей на стадиях своего развития достаточно осторожно относятся к страху, различные убеждения в виде гороскопов и прогнозов создают иллюзию предсказуемости, которая в какой-то мере на каком-то этапе может компенсировать это чувство внутреннего страха. Скорее всего, наличие гороскопов, описание программирует людей поступать тем или иным образом, подтверждая версию о том, что гороскопы действительно влияют на поведение и характер людей.

Кирило Лукеренко: Чому, коли можна отримати якісну освіту, існує паралельна система псевдонаук? Чому існують люди, які вдають із себе науковців?

Ірина Єгорченко: Це складне питання. Людям хочеться бути видатними. Людям хочеться виділитися зі спільноти, вважати себе незвичайними. Щоб бути справжнім науковцем, треба багато вчитися і багато працювати, дуже багато помилятися і визнавати свої помилки. Навіть математик, коли працює, дуже часто помиляється, потрібно 150 разів себе перевіряти. Коли людина дійсно наполегливо працює, вважати себе генієм дуже складно. Ти бачиш свої помилки більше, ніж інші люди. Якщо дійсно працювати, зберігається критичне ставлення до себе. Злетіти кудись не виходить.

Буває, що премії, звання призводять до того, що у людини просто вимикається критичне мислення. На Заході є відома «нобелівська хвороба», яка описує те, коли нобелівських лауреатів після отримання премії переклинило, і вони почали вважати себе експертами в усьому і видавати феєричні теорії. Полінг видав теорію, що потрібно їсти величезні дози вітаміну С, нібито це лікує застуду, люди йому вірили, хоча ніяких медичних даних на цю тему немає.

В Україні за відсутності нобелівських лауреатів, як сказав мій колега, він історик, це «хвороба докторів технічних наук». Люди зробили багато важкої, нудної роботи, отримали цей ступінь, вони досить часто починають вважати себе експертами в усьому і видавати феєричні теорії, у яких і перевіряти немає що, бо воно нікуди не годиться.

Треба працювати, перевіряти себе, критикувати свої роботи, розуміти, що будь-яка твоя робота може бути розкритикована іншими вченими. У більшості людей не виходить вважати себе видатними, а людям хочеться. Моє любительське пояснення (абсолютно псевдонаукове, бо я не є експертом з психології) в тому, що у людей залишаються комплекси зі школи через те, що їм щось не вдавалося. Це про тих людей, які хочуть мати ступені, звання. Мені здається, що для політиків наявність наукового ступеня, отриманого не колись давно, під час фахової наукової, викладацької роботи, мала би бути компроматом. Щось з цією людиною не те, якщо вона в процесі заняття політичною діяльністю захищає якісь дисертації.

Олександр Сторожик: Я могу подтвердить мнение уважаемых математиков тем, что давным-давно известно, что информированность — это не уровень достижения. Можно располагать множеством информации, но без умения ею распорядиться, структурировать, использовать от нее нет никакого толку. Есть такая народная пословица: «Мудрость приходит с возрастом, но иногда возраст приходит один».

Возвращаясь к теме научных сотрудников, которые, добившись успеха в какой-то отрасли, начинают считать, что они компетентны говорит о тех вещах, в которых они не являются информированными, скажу, что такое может быть, когда сотрудник сосредоточился на своей теме диссертации, но по личностным качествам обладает некой детскостью восприятия, тогда возникает такой феномен, что, будучи успешным в своей области, он считает, что способен интуитивным путем решить все проблемы человечества, которые актуальны. Очень часто такое же бывает и с ведущими бизнесменами, которые достигли высот в руководстве компанией.

Это известное явление. На человека в данном случае надо смотреть с двух сторон: на его личность и на его реальные достижения.

Кирило Лукеренко: Ми навмисне підібрали дуже яскраві приклади. Серед поширених міфів — думка про те, що мозок жінок менший за мозок чоловіків, і це впливає на інтелектуальні здібності жінок. Генетик Олександр Коляда пояснив нашій журналістці Ярославі Вольвач, чому це не так (у звуковому файлі).

Мені здається, що ідеться про маніпуляції цифрами, які журналісти дуже часто вихоплюють. Так часто буває і в науці, я думаю.

Ірина Єгорченко: Так. Тут найбільша маніпуляція в тому, що цифри відображають те, що вони вимірюють, вони повністю відображають дійсність. Є загальна думка, викликана масовою неграмотністю: якщо цифри написані, то це обґрунтування. Можна написати цифри, але це не дасть ніяких результатів, якщо початкові дані не мають зв’язку з реальністю. Якщо людина буде міряти лінійкою, купленою в канцелярському магазині, довжину з точністю до 9-го знака — це абсолютна нісенітниця. Українські науковці іноді люблять проводити дуже точні вимірювання за відсутності належних приладів, умов, чистих кімнат і робити геніальні відкриття типу перетворення елементів, хоча насправді вони просто не можуть забезпечити достатню якість вимірювань. Популярні й соціологічні маніпуляції. Видають якісь цифри, за якими приховуються маніпуляції. Далеко не завжди розрахунки дійсно щось означають.

Міріам Драгіна: На що звертати увагу, щоб розуміти, що вони щось означають?

Ірина Єгорченко: Треба звертати увагу на те, що вимірювали, як вимірювали, за якими процедурами, за якими алгоритмами, яким чином це верифікували, чи є раціональною точність вимірювань. Часто маніпуляції не є свідомими, вони є чесними логічними хибами. Дуже часто важко розрізнити, чи дійсно людина чесно помиляється, чи вона намагається ввести в оману громадськість.

Дуже часто важко розрізнити, чи дійсно людина чесно помиляється, чи вона намагається ввести в оману громадськість

Олександр Сторожик: Можно условно разделить манипуляции на осознаваемые и неосознанные. При неосознанных манипуляциях, когда человек сам себя обманывает, он свято верит и испытывает такую же уверенность, преподнося информацию окружающим, заряжает этой уверенностью. Мы воспринимаем не столько формальную сторону сообщения, сколько эмоциональную составляющую. Эффект Даннинга-Крюгера говорит о том, что люди, которые компетентны, склонны сомневаться, поэтому воспринимаются неуверенно, а глупцы в силу своего незнания и ограниченности взглядов подают информацию достаточно уверенно и не могут понять силу своей ошибки, поэтому другими воспринимаются как совершенно убедительные люди.

Мне очень понравился пример с линейкой. Наверное, могу его немножко продолжить. Иногда создается ситуация, когда человек, научившись прекрасно измерять расстояние линейкой, начинает свято веровать в то, что он этой же линейкой может измерять не только длину, но и температуру.

Для того, чтобы человек воспринял манипуляцию, тема для него должна быть значимой. Если человек здоров, он не будет поддаваться на манипуляции по продвижению чудо-лекарств, так как эта тема для него неактуальна. Если тема востребована, человек испытывает проблему со здоровьем, которую не может решить существующими способами, рано или поздно он становится жертвой манипуляторов, которые предлагают волшебное решение. В данный момент могут пригодиться те рекомендации, которые прозвучали:

1. Критическое восприятие;
2. Поиск информации;
3. Проверка данных.

Если говорить о манипуляциях, то они являются инструментом. От человека, использующего этот инструмент, зависит, будет ли это на благо или нет. Банальным примером является работа психотерапевтов, когда манипуляция (скрытое влияние для изменения убеждений) проводится с целью улучшения эмоционального самочувствия человека. По форме и содержанию это можно отнести к манипуляциям, но цель оговорена с клиентом заранее.

В негативном ключе манипуляцию следует рассматривать так: производится скрытое влияние для получения выгоды для себя за счет ущерба человеку, к которому применяется манипуляция.

Если говорить о манипуляциях, то они являются инструментом. От человека, использующего этот инструмент, зависит, будет ли это на благо или нет

Нечто подобное есть во взаимоотношениях организмов. Есть симбиотические взаимоотношения (польза для всех сторон). Есть отношения паразитические, когда один организм использует другой с целью получения благ, питания, а другой организм страдает. Вот основное различие манипуляций по содержанию.

Міріам Драгіна: Наскільки тиск на вибір абітурієнта щодо його майбутнього впливає на те, яким воно буде насправді? Про це Громадському радіо розповів виконавчий директор аналітичного центру CEDOS Єгор Стадний (у звуковому файлі).

Кирило Лукеренко: Наскільки ті люди, які відчувають, що вони не на місці, частіше вдаються до маніпуляцій? В науці у такому випадку фактично виходить плагіат.

Ірина Єгорченко: Це не завжди плагіат. Нам юристи розповідають, що ми не маємо права вживати це слово, тому що плагіат — це виключно з галузі законодавства про авторське право. Ми пропонуємо вживати в освіті, науці термін «академічний плагіат», який може не порушувати авторське право. Ви можете скопіювати щось з «Вікіпедії» і видати за свою роботу, це не буде порушенням авторського права, тому що це спільна інтелектуальна власність, але очевидно, що це академічна недоброчесність, цю роботу робили не ви. Якщо ви є автором «Вікіпедії» і можете це довести викладачу, то це буде хорошою ідеєю зарахувати це за курсову роботу. Іноді викладачі навіть дають завдання написати статтю у «Вікіпедію».

Кирило Лукеренко: Чи дійсно помилка в житті штовхає нас до маніпуляцій, щоб досягти якогось результату в тій галузі діяльності, яка не для нас?

Ірина Єгорченко: Я можу поділитися виключно власними спостереженнями. Звісно, це не є науковим результатом, але я можу погодитися з вашою думкою.

Я знаю, що найкраще рішення у моєму житті стосувалося того, що я пішла вчитися на механіко-математичний факультет Київського університету, хоча мене серйозно пресували батьки, родичі, які казали, що треба вчитися на інженера-будівельника, на інженера в КПІ.

У нас були люди, які пішли вчитися, бо батьки наполягали. То вони потім не хотіли займатися математикою, багато з них були відраховані.

Олександр Сторожик: Для меня это не ново, последние пять лет я специализируюсь на профориентации подростков, поэтому могу сказать на основании своих наблюдений за такой ситуацией. Да, такая ситуация имеет место.

Подростки разные, они по-разному реагируют на родительское влияние. Более твердые, самостоятельные выбирают противостояние родительскому пожеланию, делают самостоятельный выбор. Более мягкие стоят перед конфликтом: им проще согласиться с решением родителей, чем вступать в конфликт с самыми близкими людьми. В выборе профессии в такие моменты могли бы помогать практические психологи.

Отрадно видеть, что последние 3 — 4 года все больше психологов уделяют этому внимание. Невозможно выбрать профессию, не зная своих возможностей. Возможности можно познавать в непосредственной реальности, пойдя на работу. Ценный опыт, но очень длительный. Психология может помочь подросткам или взрослым в профессиональной переориентации именно тем, что может дать информацию о способностях, которые, возможно, скрывались.

Міріам Драгіна: Хотілося б підсумувати ефір порадами про те, як протистояти маніпуляціям в освіті та науці, як їх розпізнавати. Ми вже сказали про критичне мислення, перевірку інформації.

Ірина Єгорченко: Для початку я б радила прочитати про найбільш популярні логічні помилки. Одна з них про те, що люди плутають необхідні та достатні умови. Щоб сходити в магазин, нам треба встати з дивану, одягтися, вийти з квартири і дійти до магазину. Це необхідна умова, щоб щось купити, але недостатня. Щоб щось купити, також потрібно мати гроші, знати, що ти хочеш купити, треба, щоб магазин працював.

Одна з найбільш популярних маніпуляцій про те, що не потрібно знати англійську мову, щоб бути науковцем, тому що знають якусь людину, яка добре знає англійську, але є поганим науковцем. Люди намагаються маніпулювати тим, що це не є необхідним, якщо цього недостатньо. Але це неправда. Життя склалося так, що англійська потрібна.

Олександр Сторожик: Так как манипуляции — это навязывание другой линии поведения, то сделайте тайм-аут, если вы чувствуете дискомфорт. Манипуляторы используют ряд давно известных приемов: введение в стресс, лишение времени на принятие решения. Если вы сталкиваетесь с манипуляциями, с мошенниками на улице, то можно увеличить дистанцию. Это та ситуация, когда побег равен победе.

Повну версію розмови слухайте у доданому звуковому файлі.