На початку XX століття ладотональна система втрачає свою непохитну владу над європейською музикою. На зміну їй приходить кілька нових способів поєднання звуків, найбільш радикальним та нелюдським серед яких вважається додекафонія. Але чи дійсно злам системи був подібний до розщеплення атома і спричинив катастрофу? Чим насправді була додекафонія – крайнім проявом нігілізму чи логічною ланкою історичного розвитку?
«Мистецтво закінчується там, де починається розвага», – вважав Арнольд Шьонберґ, якого вважають одним із винахідників додекафонії. Між тим, коли цей метод опанував його основний противник – Ігор Стравінський – сувора додекафонія принаймні на крок наблизилася до розважальності. Втім, ведучій Любові Морозовій та музикознавцю і композитору Олексію Войтенку було не до розваг: їм довелося пояснювати, як це взагалі можна слухати і, тим більше, розуміти.
Зображення: Steve Johnson