Неокласицизм: Стравінський проти Шьонберґа

Маніфест «нового класицизму» у 1920 році опублікував Ферруччо Бузоні. На його думку, новий напрямок передбачав «розвиток, відбір та використання всіх досягнень минулого досвіду і втілення їх у тверду і витончену форму». Втім, слава головного неокласициста дісталася не йому, а Ігорю Стравінському, який завжди вміло пристосовувався під вимоги будь-якої епохи. Новий напрямок став символом протистояння атональному методу, так само як Стравінський назвався головним антагоністом Арнольда Шьонберґ. Втім, через 100 років їхня контроверза вже не здається такою очевидною. У цьому випуску програми «Мі-дієз» ведуча Любов Морозова разом із музикознавцем і композитором Олексієм Войтенком досліджують діалектичний союз двох геніїв XX століття крізь призму реанімованих старовинних жанрів.

• Ігор Стравінський. Фрагмент з балету Pulchinella: Tempo di menueto. Виконує Клівлендський оркестр, дир. Ігор Стравінський, Мері Саймонс (сопрано), Гленн Шнітке (тенор). 2:09
• Арнольд Шьонберґ. Сюїта для ф-но, op.25. Ч.4: Менует. Виконує Олексій Любімов. 3:55
• Ігор Стравінський. Соната для ф-но. Ч. 1. Виконує Чарльз Розен. 3:25
• Арнольд Шьонберґ. Серенада для септету та басу, op. 24. Ч. 2: Менует. Виконує Twentieth Century Classics Ensemble (New York), дир. Роберт Крафт. 7:02
• Арнольд Шьонберґ. Сюїта в старовинному стилі G-dur для струнного оркестру, ч. 3: Менует. Виконує Twentieth Century Classics Ensemble (New York), дир. Роберт Крафт. 4:45