Тетяна Зубащенко: Ми не приїжджали в Україну ще з доковідних часів. Зараз я дуже захотіла приїхати в Україну та побачити Київ. Ми читаємо новини та знаємо, що щодня відбувається в Україні. Я знала, що в травні в Києві було складно. Але я собі сказала, що якщо мої родичі та друзі можуть тут бути, то і ми зможемо. Нам говорили, що це не вдалий час, але ми дуже хотіли. Денні мене підтримав, на моє питання чи ми їдемо, він рішуче відповів:
«Обов’язково».
Тож ми поїхали.
Денні Равіле: Я бачив багато інформації про війну. Хотів на власні очі побачити, що відбувається в Україні. Я багато разів був в Україні. Зараз перше, що мені впало в око — кількість людей в Києві. Їх набагато менше, ніж ми бачили за часів наших доковідних приїздів. Учора ми були в Бородянці. Я був пригнічений, побачивши те, що накоїла там Росія.
Тетяна Зубащенко: 25 лютого 2022 року я вперше вийшла на мітинг на підтримку України. 24 лютого у нас був шок. Пам’ятаю, що слухати англійські новини було важче, ніж українські. Вони показували це, подавали інформацію у дуже драматичному вигляді. Українські ж медіа підтримували людей, щоб не було паніки. Тоді я дивилася новини постійно.
Читайте також: «Нас бомблять. Почалося»: спогади команди Громадського радіо про ранок 24 лютого
На Уайтхолл (Palace of Whitehal) 25 лютого зібралося дуже багато людей. Тисячі. Транспорт тоді зупинився через це. Люди прийшли через порив щось зробити. Не було жодних оголошень або інформації про мітинг. Люди просто йшли. 50% тих, хто вийшов тоді — не українці.
Пам’ятаю, десь за тиждень я побачила на Трафальгарській площі (Trafalgar Square) незнайомого мені чоловіка з сином. Вони роздавали перехожим жовті нарциси. Я спитала чому вони це роблять. Чоловік сказав, що він росіянин і дуже переживає за Україну. Таким чином вирішили висловити свою підтримку.
Денні Равіле: Приблизно рік тому я почав ходити на мітинги. В університеті, де я навчаюся, також відбувалися мітинги солідарності з Україною. Там я виступав з промовами, розповідав, що я наполовину українець.
Тетяна Зубащенко: Декілька місяців тому іранці почали також виходити на Трафальгарську площу через події в їхній країні. Вони приєдналися до нас. Тому що ми боремося проти спільного — диктатури. Вони — проти своєї, ми — проти путінської.
На цьому відео — спільний мітинг українців та українок з іранською опозицією. Іранці прийшли підтримати українців.
Ми перераховуємо гроші на потреби ЗСУ. Кожного місяця на United24. І якщо бачимо, що є потреба в допомозі нашим друзям, завжди намагаємось не бути осторонь. Наприклад, син моєї подруги вступив до лав ЗСУ. Їх не повністю екіпірували. Коли я спитала чому вони не виносять це на широкий загал, мені відповіли, що їм сказали мовчати щодо цього. Це дуже сумно, що у нас існує корупція в цій сфері. Наші військові — герої. Вони жертвують своїм життям. Ми повинні робити усе можливе, щоб у них все було.
Денні Равіле: Зараз британська преса не так приділяє увагу тому, що відбувається в Україні, як рік тому, наприклад. А мала б. Тому ми робимо все можливе, щоб підняти рівень обізнаності британської публіки щодо того, що коїться в Україні. В Україні йдеться на лише про Україну, а про набагато ширше та важливіше питання для цілого світу — боротьба за свободу.
Тетяна Зубащенко: Українці неймовірні, незламні.
Тетяна Зубащенко мешкає в Лондоні з 1997 року. Українка. Одружена з танзанійцем. Має двоє синів: Денні та Еді. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Тетяна з родиною активно допомагає Україні: донатами, позицією, участю в мітингах на підтримку України.
Читайте також: У японському суспільстві дійсно шалена підтримка України — журналіст Такаші Хірано
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS