Дерадянізація українського спорту: чи на часі та що потрібно змінити?

Олександр Ларін: Дерадянізація спорту сьогодні — це зміна моделі стосунків, управління, взаємин усіх елементів системи спорту, успадкованих із радянських часів. Натомість має бути принцип автономії. Спортивні питання повинна вирішувати спортивна спільнота, Національна федерація з цього виду спорту.

Ми з Тарасом Самборським, Сергієм Левчуком, почесним президентом федерації карате, народним депутатом, олімпійським чемпіоном Жаном Беленюком презентували концепцію закону про систему державних грантів на розвиток спорту. Це крок на захист автономії спорту.

Тарас Самборський: Сьогодні Міністерство молоді та спорту перенасичене невластивими йому функціями. Дуже бюрократизованим є розподіл і використання коштів, які виділяють федераціям на розвиток спорту. Федерації самі не розпоряджаються державними грошима, усе відбувається через певні підрозділи міністерства. Система є негнучкою в ухваленні навіть простих управлінських та організаційних рішень. Усе, що пов’язано з призначенням збірних, тренерів, форм і методів використання коштів — це достатньо складно. Кожній федерації для використання того, на що вона має право, доводиться дуже багато витрачати часу та енергії на узгодження з міністерством. При цьому міністерство не займається розвитком спорту. Воно банально адмініструє ті речі, які не потребують такого глибокого управління.

Читайте також: Спорт має ухвалювати рішення автономно, без впливу держінституцій — Ларін

«Між державою і спортивною федерацією посередників бути не повинно»

Тарас Самборський: Основним принципом презентованого нами нового закону є питання фінансування спортивної діяльності. Ми пропонуємо таку модель, за якою спортивна федерація не повинна буде узгоджувати усі робочі питання та використання коштів з міністерством. У цьому ланцюгові виключиться ланка чиновників. Кожна федерація буде самостійно розв’язувати усі свої питання. Між державою і спортивною федерацією посередників бути не повинно. Щонайменше у питаннях, які стосуються операційної діяльності.

Кілька років тому у нас був прийнятий закон про меценатство у спорті. Цей документ мав би урегулювати можливість фінансування федерацій приватними структурами коштом можливих державних преференцій у сплаті податків.  Однак під час розробки проєкту закону не залучили усіх фахівців та ресурс, яким потрібно було б скористатися, щоб цей закон працював. Тож на сьогодні він не працює. І до нього потрібно обов’язково повертатися, удосконалювати його.

«Сьогодні склади команд на змагання, участь спортсменів у зборах і змаганнях, інші деталі треба узгоджувати в Міністерстві. Без його наказу неможливо здійснити жодного кроку. Прізвище тренера визначають не результати його вихованців, а чи подобається він чиновникам у Міністерстві. Перехід на систему державних грантів позбавить спорт цієї опіки, яка заважає розвиватися«, — пояснив Жан Беленюк під час презентації концепції законодавчих змін в українському спорті.