facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

«Достатня» військова допомога — це вихід на кордони 1991 року та капітуляція Росії — Ігаль Левін

Скільки військової допомоги потрібно Україні та чи готова Росія на наступ? Розповідає Ігаль Левін, офіцер армії оборони Ізраїлю, військовий аналітик.

«Достатня» військова допомога — це вихід на кордони 1991 року та капітуляція Росії — Ігаль Левін
Слухати на подкаст-платформах
Як слухати Громадське радіо
1x
Прослухати
--:--
--:--

Ігаль Левін: Боєприпаси мають йти потоком. Все витрачається величезними кількостями. Потрібні сотні тисяч, мільйони снарядів, які мають йти потоком до моменту української перемоги. До того, як ворог не піде з території. Саме це і буде то «достатньо». Визначення «достатності» на фронті — це вихід на кордони 1991 року та капітуляція Росії. Тому потрібне все: міни, снаряди, танки, літаки.

«Аеростати відволікають»

Ігаль Левін: Повітряні аеростати — це неприємні новини, бо це шари, які запускає Росія, а на них є спеціальні «обманки», на які реагує ППО. Їх можна помітити з допомогою радарів. Українські захисники неба помічають ці кулі. Одразу вони не розуміють, що це, вони бачать об’єкт. Може, то безпілотник, може літак. Це відволікає.

Треба шукати розв’язання цієї нової проблеми. Ворог, над яким заведено сміятись, адаптується. Це один з елементів адаптації. Вони не так давно почали це використовувати. Може й Іран їм підказав, бо іранці дуже винахідливі. На відміну від росіян.

На війні часто використовують ті чи інші засоби не тільки з метою здійснити напад і зайняти території, а й з метою виявити важливі дані. Наприклад, звідки рухаються резерви та сили. Це мистецтво — знаходити ці всі моменти. Ці шари — один з елементів з’ясування того, як працює українська ППО та системи виявлення.

Наступ Росії

Ігаль Левін: Підготовка до наступу йде. Насправді підготовка до наступу — це теж частина наступу. У Росії дійсно є проблеми з ресурсами для чогось більш масштабного. Вони б хотіли. Вони не відмовляються від плану підкорення України, захвату Києва тощо. Те, з чого вони починали, ще є в їхніх планах. Але ресурсу на це вони не мають. Не людського, а технічного. Так, вони будуть намагатися зробити щось масштабне, але чи вийде це — питання.

Путін розуміє все, що відбувається. Він знає, що їхня «спецоперація» йде абсолютно не так, як вони планували. Просто публічно він прийняти це не може. І тим паче заявляти про їхні втрати. Росія — це держава, де бажане видають за дійсне. Це не держава, де є демократичні інститути та звітність. В Росії немає громадянського супсільства, яке могло б вимагати звіту від влади. Тому там «всё идет по плану», «всё отлично» тощо. Путін озвучує цю головну адженду. Хоча сам розуміє, в якій ситуації він зараз.


Читайте також: Чим більше РФ демонструє на полі бою, що вже не така сильна, тим сміливіші санкції — Іван Ус


Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

Програма створена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

 

 

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту.


Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Поділитися

Може бути цікаво

Законопроєкт про СЗЧ: що кажуть в комітеті і як реагують командири

Законопроєкт про СЗЧ: що кажуть в комітеті і як реагують командири

«Якщо ви плачете над книжкою, то, скоріш за все, її розкуплять»: у чому особливість буктоку

«Якщо ви плачете над книжкою, то, скоріш за все, її розкуплять»: у чому особливість буктоку

Молодша за Трампа і жінка. Як Гарріс змусить республіканців створити нову стратегію боротьби

Молодша за Трампа і жінка. Як Гарріс змусить республіканців створити нову стратегію боротьби

«Граньоний стакан нікто не воровал»: чому українці досі ностальгують за СРСР

«Граньоний стакан нікто не воровал»: чому українці досі ностальгують за СРСР