Євген Дикий: У Мачулищах була явно диверсійна операція. Працювали з території Білорусі не наші диверсанти, а білоруський рух спротиву. Білоруські партизани — це реальний фактор у війні України проти РФ: нашим військам категорично заборонені будь-які дії у Білорусі, але заборонити щось робити білоруським партизанам ми не можемо.
Лукашенкова заява про вікно можливостей для переговорів є черговим російським меседжем. Останні місяці ми бачимо, за що воює Росія. Стратегічна ціль, повне завоювання України, є незмінною. Тактичну ж змінили: їм потрібна проміжна перемога, достатня для того, щоб у РФ не почалася велика смута, якої вони дуже бояться, щоб режим утримався при владі та зміг підготуватися до наступної війни, врахувавши усі попередні помилки. Усі шалені втрати, які вони зараз мають, є для того, щоб змусити Захід визнати, що «перемогти Росію неможливо», «сторони досягли максимуму» і «конфлікт треба заморожувати».
Читайте також: Завдяки інциденту в Мачулищах вдалося тимчасово «осліпити» нашого противника — військовий експерт
Євген Дикий: Допомога Заходу Україні досі видушується ледь-ледь. Ті обсяги, які вони обіцяли у січні-лютому, після того, як у РФ відбулася мобілізація, є явно недостатніми, їх треба збільшувати. Ми давно озвучили їм кількість потрібної нам зброї, вони ще навіть не наблизилися до цієї кількості. Якби те, що прозвучало у січні, у березні-квітні було б тут, це була б одна історія. Але понад половина з обіцяного реально доїде аж на осінь. Насправді ультиматум Заходу до України завершити деокупацію до осені на людську мову можна перекласти, так, що «ми вам багато чого наобіцяли, тож наступайте». А на фронті обіцянками не повоюєш.
Євген Дикий: Для мене є принципова різниця між Мінськом-1 і Мінськом-2. Угоди дуже відрізняються одна від одної за змістом і умовами підписання, результатом. Перша угода, підписана у вересні 2014 року, була рятівною, критично необхідною і неминучою: зупинення вогню та просування росіян стало максимумом того, що наша країна змогла витиснути.
Мінськ-2 був великою помилкою нашого політичного керівництва. Причиною, припускаю, було те, що тодішнє керівництво було глибоко цивільним по суті й мисленням і тому, злякавшись Дебальцевого, піддалося на російський шантаж. Була ідея імплементувати ці угоди та внести відповідні зміни у Конституцію. Для того, щоб це зупинити, пролилася кров. Згадаймо трагедію 31 серпня 2015 року перед ВР, коли під час протестів один з бійців-добровольців кинув гранату, від вибуху якої загинули 4 нацгвардійці. Коли аж отак ми побачили, що стоїмо на межі громадянської війни й суспільство аж так не приймає Мінськ-2, аж тоді було знайдене мудре рішення.
Повністю розмову з Євгеном Диким слухайте в аудіофайлі
Програма створена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS