«Не кажіть „пішов за веселку“ чи „заснув“»: як говорити з дитиною про смерть близьких?

Гостя — координаторка групи психологів західного регіону БФ «Право на захист» Ольга Золотар. Про те, як підготувати дитину до звістки про смерть. І про агресію у суспільстві зараз.

Ольга Золотар: Наша служба психологічної підтримки БФ «Право на захист» має проєкт, який реалізується для допомоги і психологічної підтримки також дітей (не тільки дорослих). Сьогодні є велика кількість запитів, пов’язана з дітьми різного віку, і ті запити, які надходять, відрізняються в залежності від того, яких вікових категорій дітей вони стосуються.

• Як правило, за психологічною підтримкою звертаються від 5-го року життя. Іноді буває і раніше.

Дуже часто це є реакції на втрату. При тому, для дитини втрата не обмежується лише втратою близького дорослого, для дитини втрата — дуже широке поняття. Втратою може бути втрата житла, звичного способу життя, тварини, емоційна втрата. Наша роль як дорослих пояснити світ, дати відчуття безпеки, пояснити, що в цьому світі може бути щось небезпечне.

---

Читайте також: Як подбати про психічне здоров’я дітей, якщо ви вимушено переїхали через війну?

---

Збільшилась кількість звернень, пов’язаних з домашнім насилля

Звернення стосовно старших дітей можуть бути як від дітей, так і дорослих. Я жартома називаю ці запити від дорослих «Поремонтуйте мені дитину». Коли дитина перестає навчатися так, як навчалася до цього, втрачає комунікативні навички, які нібито раніше мала, а тепер у зв’язку з переміщеннями, зміною обставин, переходом в онлайн дуже складно товаришувати. Зі старшими дітьми маємо величезні проблеми зі залежністю від гаджетів. І, якщо говоримо вже про підлітків 12+, то в цьому випадку є багато самозвернень, багато дітей хочуть працювати так, щоб батьки не знали. На жаль, це не дозволено законодавством і ми мусимо звертатися до їхніх відповідальних дорослих. Але сьогодні є в онлайн-просторі багато різних консультативних ліній, де діти можуть звернутися.

Діти підліткового віку вже зовсім специфічно реагують на світ, як майже дорослі. Але, тим не менш, вони не є дорослі. У них немає стабільного емоційного ставлення до певних подій, не виставлений ціннісний ряд. У цьому випадку ми часто зіштовхуємося з розладом харчової поведінки, суїцидальними думками, насиллям. Зараз збільшилась кількість звернень, пов’язаних з домашнім насиллям. Як в дітей, так і в дорослих. Це така сумна статистика.

• І тема смерті табуйована була в суспільстві завжди. У школах взагалі про це не заведено говорити. А тепер це табу треба якось знімати.

Останнім часом ми маємо запити від шкіл, де вчителі, соціальні педагоги і психологи звертаються з запитом: «допоможіть нам підготувати клас до звісток, що в їхніх однокласників загинув хтось із сім’ї».

---

Читайте також: Виражають свій страх та пережите: у Хмельницькому діти-переселенці навчаються пісочної анімації

---

Як сповістити дитину про втрату

Краще, щоби повідомляли дитині про смерть близьких близькі люди.

Ті, з якими вона має право бути будь-якою. Тому що реакція дитини теж буде залежати від її віку. Якщо такої можливості немає — я би рекомендувала попросити звернутися до людини, яка має бодай якийсь досвід в цьому (шкільні психологи і т. д.).

Дошкільнята

Якщо ми дивимося на дошкільнят — ці діти ще не розуміють невідворотність смерті. Сьогодні буде повідомлено про смерть, а завтра вона запитає, коли повернеться тато. Це нормальна реакція для цього віку. У випадку з такими дітками найважливіше для них — повідомляти, не замовчувати. У моїй практиці був випадок, коли протягом майже двох років дитині не повідомляли про смерть батька (це від хвороби була смерть). Це призвело до енурезу — дитина все одно відреагує.

• Діти не залишаються поза простором. Вони щось спостерігають, щось чують, бачать. Але якщо ми не озвучуємо прямим текстом — вони беруть відповідальність за події на себе. «Зі мною щось не так» — це така психічна реакція дитини.

Діти молодшого шкільного віку

Друга вікова категорія 6- 12 років — вже є усвідомлення кінцевості життя. У цьому віці ми можемо говорити трохи більше. Важливо на рівні дитини пояснити деталі про смерть. Дитина має право ставити ці питання. Це можливість дізнатися деталі, зрозуміти, що сталося, дає дитині внутрішнє відчуття, що «якось я з цим справляюсь». Може бути гнів, біль, кошмар, регресія поведінки, з’явитися страх за інших членів сім’ї, що ще хтось не повернеться, ще хтось зникне. Важливо дітям проговорювати, куди ви йдете.

Підлітки

Щодо підлітків, для них реакції дуже подібні до дорослих, єдине, що вони з ними не вміють настільки справлятися, як дорослі. Дуже часто дитина такого віку може злитися на померлого: «Як він міг так зі мною вчинити». Дуже важливо дати дитині позлитися, висловити ці почуття, тому що якщо вони не підуть назовні, то підуть всередину.

Не варто зволікати з повідомленням про смерть.

• Не варто використовувати різні евфемізми: «пішо за веселку», «заснув». Часто у маленьких дітей, яким говорять, що хтось «заснув» і не прокинувся, з’являються проблеми зі сном, бо вони бояться не прокинутись. Найкраще використовувати загальноприйняті слова: «помер» або «загинув».

---

Читайте також: «Ви не маєте права захищати інтереси свого сина»: як в Росії приховують інформацію про полоненого студента

---

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS