«ОУН не дорівнює УПА» — як формувалась Організація українських націоналістів?

Чому ОУН стала популярною, а її відгалуження  — ні?

Володимир Вятрович: Річ у тому, що Організація українських націоналістів творилася як об’єднання існуючих до того організацій, але умовою для цього об’єднання було те, що ті структури, які снували до 1929 року, припиняли свою діяльність і їх члени просто вливалися у новостворену організацію. Це був важкий, але відносно швидкий процес, який відбувався від 1927 року і завершився початком 1929-року.

У цьому об’єднанні організацій в ОУН важливу роль відігравав Євген Коновалець, який був авторитетом як для емігрантів, так і для тих, хто продовжив жити на українських землях.

Очевидно, що ця ідеологічна рамка, яку було обрано для об’єднання, і дала українському націоналізму ґрунт для існування. Після 1929-го року всі ці організації, які створили основу для ОУН, припиняють свою діяльність. Єдина організація, яка залишається, це Українська військова організація, яка існує ще декілька років.

ОУН і УПА

Володимир Вятрович: Коли ми говоримо про УПА, то це вже наступний етап, це вже Друга світова війна — кінець 1942-початок 1943 року. На той момент ОУН — це вже потужна організація, яка охопила своєю мережею практично всю західну Україну, а після 1941 року почала створювати ланки підпілля вже і на території решти України, включно з Донбасом і Кримом.

Так от, УПА спочатку твориться як стихійний спротив  німецькій окупації. Це кінець 1942-го року, практично вся територія України окупована німцями, а німці вже впевнені, що бліцкриг не вдасться, тому налаштовуються на довгу війну, для якої потрібні ресурси, і вони починають викачувати з України все, що можна. Українців починають вивозити на примусові роботи в Німеччину, у них починають забирати все, включно з продуктами харчування, чиняться репресії у разі непокори, спалюються цілі села, і це призводить до того, що українці тікають в ліси зі зброєю в руках і починають спочатку стихійний спротив.

ОУН намагалося тривалий час стримувати цей спротив, тому що вважала, що це зарано, мовляв треба почекати, коли у війні виснажаться Радянський Союз і Німеччина, тоді ми можемо виступити як третя збройна сила і перемогти. Але стихійний рух почав настільки наростати, що ОУНівці зрозуміли, що якщо вони не долучаться до нього, то просто втратять будь-який контроль над цією ситуацією. Тому вони долучилися до цього руху, надали йому структурних рамок, таким чином почали вже творити протягом першої половини 1943-го року Українську повстанську армію.

УПА не дорівнює ОУН, це значно більшість кількість людей, які вважали за необхідне боротися за незалежну Україну.

Література, аби дізнатися більше про цю тему

Володимир Вятрович: Одна з кращих узагальнюючих робіт з історії УПА — це робота Івана Патраляка, доктора історичних наук  — «Тюрма або смерть».

Також рекомендує книгу — вже четверте видання «Історії нескорених». Це радше науково-популярний формат історії УПА.

Для тих, хто любить читати спогади, дуже рекомендую одну з найкращих мемуарів історії України ХХ століття і УПА — мемуари Марії Савчин «Тисячі доріг». Неймовірно цікаві і чуттєві спогади жінки, яка пройшла через підпілля у 40-50-роки.

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

Програма створена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту.

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS