Фото: Facebook / Андрій Костін
В Гаазі 3 липня відкрився Міжнародний центр судового переслідування за злочини агресії проти України (ICPA).
На сайті Офісу Генерального прокурора України йдеться:
«ICPA є унікальним судовим центром, інтегрованим в Євроюст для сприяння національним розслідуванням злочину агресії, пов’язаного з війною в Україні. Завдяки ICPA незалежні прокурори з різних країн зможуть щодня співпрацювати в єдиному місці, швидко та ефективно обмінюватися доказами та узгоджувати спільну стратегію розслідування та обвинувачення. ICPA сприятиме ефективній підготовці справ і братиме участь в будь-якому майбутньому судовому переслідуванні за злочин агресії, незалежно від юрисдикції, до якої будуть подані на розгляд справи».
«Це початок кінця безкарності за злочин агресії. Відсьогодні в Гаазі працюватимуть українські прокурори. Представники JIT з Литви, Латвії, Естонії, Польщі та Румунії разом з ними долучаться до роботи ICPA на стартовому етапі. Спеціальний прокурор США з питань злочину агресії підтримуватиме діяльність Центру. Інші країни та інституції зможуть приєднатися протягом найближчих місяців», – зазначив генпрокурор України Андрій Костін.
Про те, хто працюватиме в Центрі та як він функціонуватиме ми поговорили з виконавчим директором Української Гельсінської спілки з прав людини Олександром Павліченком.
Олександр Павліченко: Це передовсім Європейський Союз. Євроюст фактично є тим, хто створив і підтримує цю структуру. Тобто весь ЄС — за те, щоби цей центр почав працювати. Він не для того, щоби сам по собі функціонував, а для того, щоб був створений і був започаткований у своїй роботі спеціальний трибунал з питання агресії. Тобто ми на серйозному шляху, який підтримує весь Європейський Союз.
Міжнародний кримінальний суд (МКС) довго скептично ставився до ідеї створення спеціального трибуналу з питань агресії. Бо питання злочину агресії закріплені в Римському статуті. Це була б юрисдикція МКС, якби відповідні документи були ратифіковані Україною та Російською Федерацією. Але так не виходить.
Міжнародний кримінальний суд, м’яко кажучи, не схвалював створення спеціального трибуналу як потенційного конкурента в їхній роботі, але ми бачили, що Карім Хан був на пресконференції з нагоди відкриття Центру. Він висловлював офіційну позицію МКС. Тобто Організація Об’єднаних Націй присутня в цьому процесі.
Тобто ми бачимо дуже сильних гравців на цьому полі. Це регіональний інструмент, адже він створений на європейському рівні, він функціонує на європейському рівні, і він буде займатися проблематикою злочину агресії, яку чинила РФ в Україні, починаючи від 2014 року разом із широкомасштабним вторгненням від 2022 року.
Читайте також: Що може відбутися у розслідуваннях злочинів росіян в Україні після рішення МКС про арешт Путіна?
Олександр Павліченко: Річ у тім, що за злочини агресії, які вчинялися впродовж останніх 100 років, притягали до відповідальності на міжнародному рівні тільки на Нюрнберзькому трибуналі — це 1945-1947 роки. Це був злочин проти миру. Тобто Німеччина вчинила злочин проти миру, і в ході цього злочину вона вчиняла інші злочини, такі як геноцид, Голокост, воєнні злочини й таке інше. Але термін «злочин проти миру» корелює із «злочином агресії».
І воєнні злочини, і злочини проти людяності, і злочини, які можуть мати характеристику геноциду — це категорії, які перебувають в юрисдикції Міжнародного кримінального суду, і є тяжкими порушеннями міжнародного гуманітарного права.
Але саме злочин агресії жодного разу не розглядався Міжнародним кримінальним судом. Він визначений в Римському статуті. Утім не була узгоджена його остання кваліфікація і приєднання до такого формулювання всіх держав. Вони мали проголосувати окремою ратифікацією, процедурою приєднанням до саме цього формулювання. І починаючи від 2017 року, фактично цей процес був започаткований. Але Україна до нього не долучилася і не визнала юрисдикцію Міжнародного кримінального суду розслідування щодо неї злочину агресії.
Це створило проблему, що цей злочин випадає з таких, які може розслідувати Міжнародний кримінальний суд. Для цього й треба було створити окремий механізм, юридичний інструмент, за яким мала б бути розглянута ситуація з початком війни: хто віддавав наказ, чому цей злочин був вчинений, і які є характеристики й ознаки цього злочину. Власне, це 7 стаття Римського статуту, яка визначає і дає повну характеристику того, чим є злочин агресії.
Цей злочин також кваліфікований в українському кримінальному законодавстві: 437 стаття (Кримінального кодексу України — прим. ред.) передбачає притягнення до відповідальності за злочин агресії (лише з тими обмеженнями, які пов’язані з імунітетами вищих посадових осіб).
Тут ми впираємося в стіну, яку має розбити новий механізм спеціального трибуналу з питання агресії, тому що притягнути Путіна, Шойгу, Лаврова та інших вищих посадових осіб, відповідальних за вчинення злочину агресії в Україні, на рівні національних судових інстанцій не можна. Тобто національні суди не можуть подолати той імунітет, яким наділені вищі посадові особи, адже це прерогатива саме Міжнародного суду.
Це міг би бути Міжнародний кримінальний суд, але ми вже сказали, він не буде розглядати цей злочин. Тож це має бути прерогатива спеціального трибуналу з питання агресії, що немовби перехоплює естафету від Нюрнберзького трибуналу, який останній розглядав винуватця, що вчиняв злочин агресії.
Олександр Павліченко: Спецтрибунал ще не створений, він ще не є фактом, реальністю. Однак рік тому він взагалі видавався примарною ідеєю, певною фантазією.
Наразі ми маємо започаткований процес, певні моделі напрацювання, і навіть йдеться про обговорення мандату спецтрибуналу, який має розглядати питання злочину агресії. Ми знаємо те, що як низка держав, які підтримують ідею створення трибуналу, так і низка організацій, висловилися в підтримку створення цього процесу.
Читайте також: «Нам не потрібно чекати» — нобелівська лауреатка Олександра Матвійчук про міжнародний трибунал над Путіним та іншими воєнними злочинцями
Олександр Павліченко: На сьогодні є питання щодо передачі провадження в кримінальних справах (від українських прокурорів до закордонних колег — прим. ред.). Були спеціальні узгодження та відповідні голосування в українському парламенті, щоб уможливити роботу прокурорів Міжнародного кримінального суду від 2022 року, дозволити безпосередньо брати участь у кримінальних провадженнях.
Участь закордонних слідчих передбачена окремими міжнародними документами, але вона є надзвичайно обмеженою. А у випадку зі спецтрибуналом ідеться про те, що справа взагалі може бути передана для розслідування.
Під час пресконференції з під час відкриття Центру Генеральний прокурор України Андрій Костін сказав, що першим завданням команди Центру є формування стратегії роботи Центру. А також визначення кола проблем, які треба подолати на національному рівні. Передовсім в Україні, зі змінами до законодавства і відповідно до того, щоб уможливити передачу матеріалів кримінальних проваджень до єдиного центру.
Нагадаємо, що 19 січня 2023 року Європейський парламент підтримав резолюцію, яка закликає до створення спеціального міжнародного трибуналу для переслідування злочину агресії Росії проти України. Резолюція не є зобов’язальною. Документ підтримали 472 депутати.
У квітні цього року Deutsche Welle із посиланням на неназваного високопосадовця ЄС повідомило, що у Брюсселі та країнах «Великою сімки» (G7) схиляються до того, що найбільш реалістичною перспективою притягнення до відповідальності винних у злочині агресії РФ проти України буде «гібридний трибунал», який міг би поєднати національну юрисдикцію України та процес на основі міжнародного права із суддями з різних країн.
29 квітня 2023 року Північна Македонія приєдналася до роботи щодо створення спеціального трибуналу для притягнення російських окупантів до відповідальності за воєнні злочини проти України, і стала 36 країною, що залучена до цієї роботи.
Уже у травні нинішнього року Комітет із закордонних справ Палати представників Конгресу США проголосував за резолюцію, яка закликає президента підтримати створення спеціального трибуналу для покарання злочину агресії проти України.
Також у травні 2023 року представники МКС відвідали Херсон і подивилися на російські катівні, а вже у червні відвідали місця воєнних злочинів росіян на Сумщині.
Окремо нагадаємо, що 17 березня 2023 року палата досудового провадження II Міжнародного кримінального суду видала ордери на арешт президента РФ Путіна, а також Марії Львової-Бєлової, яка є уповноваженою президента РФ у справах дитини.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS