Ціна «відкладеного життя» —  наше теперішнє — Христина Брух про радянські звички

Христина Брух: У Радянському Союзі якісні, дорогі речі було важко «дістати». Ти заробляв копійки й не знав чи матимеш змогу купити ще одну дефіцитну річ. Тому кришталь та сервізи припадали пилом у сервантах до свят чи інших якось небуденних подій, дивани накривали різними ковдрами, щоб не зіпсувати обшивку, а пульти кутали у целофан.

Часи та обставини змінилися, а у нас десь все одно відклалося, що цим усім нажитим добром треба дорожити. Тут варто згадати історію про яблука, у якій люди вирішили їсти ті, які почали гнити. Красиві, неушкоджені плоди відкладають на пізніше. Виходить, що постійно їдять гнилі яблука, і це — замкнене коло.

Це і є синдром відкладеного життя: колись почну жити, уже зовсім скоро я собі дозволю те чи інше. А це «скоро» може ніколи не настати. Наприклад, мій дід був фанатом модних чоловічих мештів. Він їх раз в рік діставав з коробок, пастував і ставив назад. Ніколи не взував, відкладав на потім. Коли це «потім» прийшло, з’ясувалося, що нога зі старістю змінилася. І він їх так і взув. Сумна історія.

За СРСР був постійний дефіцит. Елементарні на сьогодні речі «діставали» з-під поли, «по блату» (через вигідне знайомство — ред.), купували у спекулянтів (перекупники, які продавали речі дорожче — ред.), чи просто крали, наприклад, на роботі.

---

Читайте та слухайте також: Якби ми перенесли сучасного підлітка до СРСР, він би за кілька днів звідти тікав — Петро Яценко

---

Як позбутися синдрому відкладеного життя?

Христина Брух: Щоб відійти від цих не зовсім корисних радянських звичок, варто подумати, чи хочете, щоб оце усе це накопичене добро та звички були у вас через 5-10 років. Умовно, чи будете далі накривати диван, чи відкладатимете якусь подорож на потім. Якщо ви до цього не готові, починайте маленькими кроками змінювати усе уже зараз.

Ціна такого підходу, відкладеного життя, — це наше теперішнє. Ти жертвуєш теперішнім заради думки, що колись буде зручний момент для якоїсь події чи речі.

• Але ж ти живеш тут і зараз. Тому треба повертатися у цей момент, зважувати, що б хотілося тут і зараз, і реалізовувати це. Усе — елементарно.

---

Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS