Прапори Литви та Україн
Про це поговорили із литовським журналістом Віктором Чернишуком.
Віктор Чернишук: Литовці знають, з ким бореться Україна, вони чудово розуміють, яким є той ворог. Адже литовці також пройшли через кров і страждання. Мало хто пам’ятає, але після того страшного 13 січня, після тих злочинів, які вчинили і Псковська дивізія, і танкісти з Росії, коли розстрілювали людей біля телевізійної вежі, почалася блокада. І вона тривала до 1993-го року. Ми нічого не могли купити ніде, нічого не могли ввезти у Литву. Я вже не кажу про нафту, про газ. Було холодно, було голодно — і так було два роки.
Я пам’ятаю, що моя дочка пішла у 1993-му році в школу, і тоді казали, що це — перші діти, які підуть в школи без російської армії а Литві. Але два роки ми переживали це і це було страшно. Нам видавали такі «вагнорки» замість грошей, а купити за них не можна було практично нічого. Я тоді був редактором новоствореного «Нового телебачення», і, виходячи з роботи, думав: чи проїхати автобусом додому, чи купити дитині щось поїсти.
Я так зрозумів, що терор — це є суть російської армії
Віктор Чернишук: Я нещодавно був у перукарні, і ми розговорилися з перукаркою. Вона говорила, що спочатку дуже переживала, коли почалася війна, а зараз почала слухати «іншу» сторону — російське телебачення. Я у неї запитав — навіщо вона це дивиться? На що вона відповіла, що це «інша сторона», тому, мовляв, вона може порівняти інформацію, і що, начебто, українці не такі вже і праві. Тобто вплив тієї пропаганди є і досі.
Віктор Чернишук: Ми можемо мріяти чи планувати, а я скажу таке: коли була ідея «двох морів» чи «трьох морів», в Литві на це дивилися зажди дуже скептично. Я розмовляв свого часу з великим другом України Андрюсом Кубілюсом, який був тоді головою найбільшої парламентської фракції у литовському сеймі консерваторів, і запропонував йому таку ідею на кшталт «люблінського трикутника» — чому б ось ці три країни якимось чином економічно і політично не об’єднати? Він тоді відповідав, що ця ідея красива, вона може жити, але лише як частина ЄС або НАТО. Тобто щось окреме не розглядалося, це не сприймалося у політичній Литві.
Серед населення — так, завжди було якесь тяжіння до України. Проте не було гарних стосунків між політиками Литви і Польщі до самої повномасштабної війни. Була напруга, тому неможливим був «Люблінський трикутник».
Зараз все зовсім по-іншому, зараз є цей «литовський трикутник». Але він не буде діяти, якщо не буде підключено у суспільстві, поки ця ідея не буде сприйнята у суспільстві. Поки цього немає.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
Програма створена у рамках проєкту «Термінова підтримка ЄС для громадянського суспільства», що впроваджується ІСАР Єднання за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю Громадського радіо і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS