Нам розповів командир роти ударних безпілотників «Ахіллес» 92-ої окремої механізованої бригади імені Сірка Юрій Федоренко.
Юрій Федоренко: У результаті ефективного застосування БПЛА коптерного типу було збито декілька груп окупантів. Один із них відбився від групи, в результаті чого залишився живий, тому що група була ліквідована. Коли окупант зрозумів, що шансів у нього не залишилося і наступний приліт буде в нього, відкинув у бік зброю і жестами показав вгору, що бажає здатися.
Відповідно, ми дуже оперативно і швидко погодили план дій. Командир 92-ї бригади сказав написати йому записку з пропозицією здатися у полон, що і було виконано. За допомогою квадрокоптера записка була кинута на позицію ворога. Коли він її прочитав, почав рухатися за квадрокоптером і пройшов до позиції нашої піхоти. Коли хлопці впевнилися, що він не несе загрози, що він неозброєний, він був узятий у полон. Там він надав нам всю необхідну інформацію, яка нас цікавила. Далі він був переданий за належністю.
Він був із регулярних російських окупаційних військ з-поміж мобілізованих, якими своєю чергою керують ПВК «Вагнер». Сам кадровий ресурс ПВК «Вагнер», який був до цього в ударних штурмових діях проти сил оборони, знатно стерся.
Юрій Федоренко: Противник штурмує комбінованою живою силою: це і ПВК «Вагнер», і регулярні війська, і десантники, і мобілізовані. Тут питання в іншому — тактика ПВК «Вагнер» передбачає, що у них зовсім немає можливості здійснити відступ. Тобто їх заганяють на позиції, і в разі, якщо вони відходять назад, їх дострілюють. Ті ж самі кадирівці й решта «заградотрядів». Саме цей ресурс зазнав найбільших втрат у Бахмуті.
Що стосується десантників і «регулярщиків», то вони здійснюють відступ і маневри по перегрупуванню з елементами відступу під натиском сил оборони. І їх гине менше.
Юрій Федоренко: Що стосується контрнаступальних дій з українського боку, то бачу, що в суспільстві є великі очікування, і навіть є така думка, що у найближчій перспективі відбудеться деокупація всіх територій. Варто зауважити, що контрнаступальні дії відбуватимуться на певних напрямках. На яких саме, українське суспільство обов’язково дізнається, але не зараз.
Що вважається успіхом? Значна деокупація наших територій з можливістю перерізання противнику основних шляхів сполучення для постачання провізією та боєприпасами всіх угрупувань військ. Чи є можливості в України, аби забезпечити успіх у такій наступальній операції? Ресурс у нас є. Але водночас ми наголошуємо, звертаючись до наших західних партнерів, що Україні потрібна авіація і ракети, які здатні вражати ворога у глибині їхнього оперативного простору. Тому що можливість розбивати логістичні склади та склади з ПММ на окупованих територіях знекровлює їхнє угрупування на передній лінії.
За наявності авіації нам вдалося б деокупувати більшу частину території наявним ударно-штурмовим потенціалом, який є в Україні.
Слухайте також: Армія вирішує все — Ігаль Левін про ізраїльський досвід та особливості репатріації
Юрій Федоренко: Цей боєприпас є достатньо ефективним з точки зору ураження сил оборони, але проти нього вже розроблена певна методика, як убезпечити розташування особового складу і нашої техніки. Варто зауважити, що противник на Бахмутському напрямку достатньо ефективно застосовував авіацію, але силам оборони вдалося дещо закрити небо й інтенсивність знизилася. Після чого противник почав застосовувати заборонені всіма міжнародними конвенціями типи боєприпасів запалювальної дії, адже по-іншому забезпечити хоча б якийсь тактичний успіх противник не може.
Юрій Федоренко: Я бачу, що активно обговорюється питання Бахмуту і раціональності та доцільності його утримання. І дуже прикро читати, коли певні представники українського суспільства легко кидають заяви, що можна було залишити Бахмут, мовляв, він жодного стратегічного значення не має, не розуміючи суті ситуації того, що відбувається. Утримання міста Бахмут дає можливість зв’язати по руках і ногах значне угрупування противника, яке готове вчиняти ударно-штурмові заходи. Зважаючи на те, що сили оборони тримають їх саме на Бахмуті, вдається ефективно знищувати ударно-штурмовий потенціал противника, і водночас ми не даємо можливості противнику стати в глуху оборону, вивільнити значний резерв штурмовиків, який обов’язково буде перекинутий на інший напрямок. Коли противник отримає штурмовий ресурс на іншому напрямку, він потенційно може мати тактичний успіх, що може призвести до часткової втрати території. Чи можемо ми цього дозволити? Ні. Тому доводиться платити надвисоку ціну для того, щоб утримувати противника, нищити його і не дати перекинути сили на інший напрямок.
Повну версію розмови можна прослухати у доданому звуковому файлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS