Гість — політичний експерт Костянтин Матвієнко.
Костянтин Матвієнко: Якщо говорити про суспільство як об’єкт, то воно складається з багатьох кластерів: професійних, соціальних, вікових, за родом діяльності, наприклад, спільнота волонтерів, церква, армія — це частини суспільства. Якщо взяти інтегрально, як ми собі уявляємо, владу — це теж частина суспільства. Це дуже складний об’єкт, усі ці кластери чи спільноти взаємодіють між собою і окремо взаємодіють з владою.
24 лютого 2022 року — це справді вододіл. Ми можемо пригадати, що, в принципі, з перемогою президента Зеленського на виборах, а потім ще і з перемогою його партії «Слуга народу» на парламентських виборах у нас влада уособлюється персонально президентом. Ну так склалося, що наша Конституція передбачає, що вся повнота влади належить правлячій коаліції, яка формує уряд і приймає закони. А позаяк правляча коаліція в нас складається з однієї партії і це партія президента — то в нас таким чином президент уособлює владу як таку. Це не вперше відбувається, до цього Янукович, Порошенко, Ющенко уособлювали…
Але до 24 лютого 2022 у нас було помітно, як падає рейтинг президента. Він десь з 70% на момент виборів скотився до 23-24%. І от 24 лютого, коли влада і президент як верховний головнокомандувач виконували свої обов’язки, це було видно, це бачили і в Україні, і в світі… З 24 лютого різно зросла ступінь довіри до президента, сподівання на нього. А відтак і до влади. І виникла певна симфонія суспільства і влади. В гострий період війни, коли війська росіян стояли під Києвом, коли розгортався їхній наступ на півдні, Слобожанщині, влада виявилася адекватною ситуації, і те, що, припустимо, роздали зброю у Києві — це був безпрецедентний крок (коли зброю роздавали громадянам, щоб вони могли разом з армією захищати країну).
Ця спільна мета влади і суспільства достеменно не зникає. Спільна мета України — це перемога в цій війні. І президент досить чітко визначив формулу цієї перемоги:
Ми бачимо, що є цілий ряд прояву корупції і безвідповідальності. Ми бачили справу Князєва…
Вплив олігархів в Україні до війни і зараз — кардинально відрізняється. Як на мене, олігархи зараз не настільки небезпечні для української державної машини, як були до війни. Ми бачимо, що ті люди, яких ми називаємо олігархами, з одного боку купують розкішні яхти, а з іншого намагаються допомагати госпіталями, закуповувати допомогу на фронт, закуповувати необхідне обладнання, використовуючи, зокрема, і свої зв’язки на заході.
Тут така складна система взаємин олігархів з владою і суспільством.
Олігархи у своїх галузях монополісти. З одного боку, одній людині належать родовища корисних копалин, з іншого боку — металургійні підприємства, з третього — енергозабезпечення і також транспорт, який вивозить це все за кордон. Повний виробничий цикл.
Тому що це не про робочі місця. Це навпаки про надприбутки, диктат у своїй галузі, включаючи і умови праці, і заробітну платню…
Читайте також: Путін пригрозив «дзеркальними діями» на масовану атаку дронами по Москві
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS