Дарувати собаку — дуже погана ідея — співзасновниця школи взаєморозуміння з тваринами

Гості — авторка книжки «Із ким я живу. Короткий курс для розуміння собаки», інструкторка з дресирування, співзасновниця школи взаєморозуміння з тваринами «Pets and People» Оксана Галан, а також песики Юта і Кідді.

Оксана Галан: Зі мною прийшли мої часті супутники з різних питань. Юті вже скоро 13, вона підібрана з вулиці. Як і Кідді, якому вже, практично, 11. Це ті собаки, які, по суті, зробили мене мною в моїй професії. Я думаю, що ті зарубки, які вони лишили в моєму серці — ніколи не зміняться, не заростуть.

Про виїзд з Донецька у 2014 році

Щоразу, як говорю про це — в мене мурашки по тілу. На той момент в мене ще було 7 собак, зараз їх кількість зменшилась (похилі собаки пішли з життя). В червні 2014 року ми зібралися з собаками, винайняли грузову газель і виїхали з окупованого Донецька в Київ.

• Було страшно, бо з такою кількістю собак знайти житло, відновитися в роботі — важко.

Є Ірина, яка прийняла мене тоді з моєю зграєю в своєму будинку … І я настільки їй вдячна…

Коли я на вулицях зараз зустрічаю літніх людей, які питають, як я тепер буду зі своє собакою спускатися в бомбосховище… Чи коли я бачу заклики про допомогу в групах «Заберіть мого песика, бо ми їдемо»… Для мене це такі полярні речі, я не завжди це можу пояснити…

• Якщо ми заводимо собаку, ми маємо розуміти, що це відповідальність на 10-15 років.

Вона буде з нами завжди. Мені здається, майже завжди можна знайти вирішення, щоб тварина не лишилася без нагляду.

Чому собака — не подарунок

Коли в нас є стосунки з собакою, то, звичайно, вона допомагає, як і будь-яке наше оточення. Оскільки при взаємодії з людьми, яким довіряєш, в нас виробляється більше окситоцину, ми відчуваємо себе спокійніше, розслабленіше і так далі. Але ці стосунки не виникають просто в день, коли ви привозите собі цуценя. Вони виникають, коли ви розумієте одне одного, коли ви передбачувані одне для одного. Якщо ви завели собаку саме з такою метою — щоб вона вас радувала і допомагала справлятися з якимись ситуаціями, то уявіть, що вона може кидатися на всіх дітей, які проходять повз вас, або на всі собак. І кожна прогулянка і для вас і для неї буде стресом… Щоб це вирішити, щоб налагодити цей процес, треба багато часу і енергії.

Дитина просить собачку. Треба розуміти, що більшу частину відповідальності будемо нести ми. Як би дитина нам не обіцяла, чи як би рішуче не була налаштована, вона просто ще не має достатньо самоконтролю чи фізичної сили справитись з тією задачею. Коли дитина буде один на оди з собакою, можуть статися які сумні випадки. Наприклад, в собаки може статися приступ, чи дитина не втримала собаку на ремні, і вона потрапила під колеса. Я думаю, багато батьків, якщо замисляться над цією ситуацією (а це не рідкісний випадок), можливо, вони зрозуміють, в яку складну ситуацію ми ставимо дитину. Бо для неї наслідки будуть дуже сумними (на її, або його очах загинув чи травмувався його друг).

• Тому не треба брати собаку дитині, не розуміючи, що 80% відповідальності будете нести ви.

Порода собака повинна відповідати способу життя родини. Взагалі дарувати собаку — дуже погана ідея. Ми не знаємо достеменно, які обставини в людини, навіть, якщо це наш близький друг.

Люди порадуються кілька тижнів, а далі на них нахлине величезна кількість проблем, до яких вони, скоріш за все, не готові. Тому говорити про те, що для мами чи тата, який лишився один, собака — хороша встряска, щоб більше рухатися чи бути соціально активним — це не так…

Собака — не людина

Ми часто приписуємо собакам ті почуття (ревнує, ображається, мстить), які можуть відчувати лише ті, хто розуміє, як це відобразиться на партнері. В принципі, ми можемо відштовхуватись від того, що в собак є базові емоції: страх, гнів, радість, сум. Не треба приписувати собаках занадто важких почуттів.

• «Людина, яка не говорить» — це міф про собак, який шкодить і власникам, і тваринам.

Уявіть, що ми говоримо, якійсь людині: «Не роби так». Один раз, другий, третій, і на 11 раз ми зірвемося, і скажемо: «Ти що, дурень взагалі, я тебе стільки разів попросив!». Якщо ми ставимося до собаки таким чином, ми часто переносимо на неї свою людську картину світу.

Собака гризе взуття не для того, щоб вам поститися, а тому, що в неї є потреба у жуванні, як у виду.

Собака хоче лишатися собакою, а не кішкою, чи людиною. Вона має бути ситою, не відчувати спраги, має бути здоровою, мати місце для відпочинку і поводитися, як собака: рити землю, щось гризти, повалятися в смітті, і має бути позбавлена постійного стресу.

Людська мова і собаки

Собаки вибудовують асоціації.

• Собаки мають багато часу, щоб спостерігати за нами, а ми маємо набагато менше часу, щоб аналізувати поведінку собаки.

Не менше половини собак взагалі не люблять, коли їх гладять, особливо, коли обіймають. І майже всі не люблять, коли їх притискають до себе.

• Коли собака починає відвертатися від вас, коли ви її гладите, може ще якісь сигнали, вона вам шепоче «зупинись». І якщо ми не зупиняємось, вона починає або вириватися, або огризатися.

Тому не треба погладжувати чужих собак, якщо ви не узгодили це з власником. А власникам рекомендую звертати увагу на зворотний зв’язок від собаки після того, як її хтось попестив.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

---

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS