Вдалий виступ та комунікація загалом — не про те, щоб когось зламати — Лариса Денисенко

Розмова про публічні виступи, тости під час застіль і корпоративів, а також моменти, коли сценарій «посипався».

Ведучі

Тетяна Трощинська

Гостi

Лариса Денисенко

Вдалий виступ та комунікація загалом — не про те, щоб когось зламати — Лариса Денисенко
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/12/hr_my-pro-vse-domovylys-2021_12_23.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/12/hr_my-pro-vse-domovylys-2021_12_23.mp3
Вдалий виступ та комунікація загалом — не про те, щоб когось зламати — Лариса Денисенко
0:00
/
0:00

Розмова про виступи на публіку, тости, та моменти, коли сценарій «посипався». Гостя — адвокатка, правозахисниця, письменниця, радіоведуча Лариса Денисенко.

Лариса Денисенко: Є такий жанр — вітальні слова. Це фактично завжди ні про що. І насправді велика майстерність у цих двох хвилинах зробити так, щоб аудиторія включилася, але не намагалася вас прогорнути, як на телефоні. Коли ви не можете «прогорнути» людину, то ви не слухаєте, не запам’ятаєте усе, що вона каже. Я раджу людям, котрі відкривають події — готуватися. І додавати хоча б трохи харизматичності, розуміння, про що і з ким ви спілкуєтесь.

  • Зараз ми маємо зацікавлювати аудиторію. Давати посили, на які б люди могли реагувати. Відірватися від доречного чи недоречного цитування. Тому що насправді ви можете дати людям можливість щось прочитати, але люди хочуть слухати ваші свіжі думки, розмисли.

А тепер до тостів. Якщо ви добре знаєте свою команду, колектив, умієте тепло жартувати, тоді можна це робити. Але важливо, щоб це не перетворювалося на вульгарні, тупі жарти, на знецінення. Адже є дуже багато стереотипних речей, які вмонтовані в анекдоти.

Можна звернутися до кожного та кожної, якщо знаєш людей, з теплими словами й оцінкою їхніх зусиль. Або ж говорити тости про солідарність, про взаємодію, підтримку, творчість.

Коли «сиплеться» сценарій, що робити?

Бувають обставини, коли чомусь заготовки не працюють. Тут дуже важливо не розгубитися та все-таки спробувати (якщо у вас є здібності швидко реагувати) перебудуватися, не йти за тим сценарієм, який ви собі запланували від початку.

Мені дуже допомагає концентруватися завчасно і виписувати тезово, що я хочу сказати. Коли я виписую, обмірковую, в голову приходить щось ще, то я маю можливість усе структурувати. Якщо я бачу, що аудиторія не готова сприймати (не готова сприймати мене від голосу до зовнішності), тоді я намагаюся відтворити іншу манеру мовлення, інтонацію. Починаю шукати й більше взаємодіяти.

Можна більше взаємодіяти з незадоволеною аудиторією (ми часто не знаємо, чому вона незадоволена), почати звертатися до людей. Наприклад, відчути, від кого йде відштовхування, та залучити цю людину до розмови. Але це вже потребує досвіду.

Про тиск спікера чи спікерки

Я не радила б виходити до аудиторії з відчуттям, що ви когось переламаєте. Комунікація, діалог або виступ (як завгодно це можна назвати) — це не про те, щоб когось зламати. І сподіваюся, не про те, що зламати або з’їсти можуть вас.

  • Буває, людина налаштована, що нею будуть захоплюватися. Або, наприклад, аудиторія подумає: «Боже, я ніколи не чула таку прекрасну, змістовну людину». А такого не стається. Важливо розуміти: це не означає, що ви погано виступили.

У мене був момент спілкування з Фоззі, котрий почав писати книжки. І він каже: «Боже, ти знаєш, я звик до комунікації на рок-концертах. Я звідти повертаюся (коли виступає ТНМК) абсолютно насичений енергетикою, готовий писати тексти, радіти. А з читачами складно. Я взагалі не розумію, чи подобається їм мій текст, чи подобаюсь я? Вони дуже стишені».

  • Не треба настільки концентруватися на реагуванні на вас. Моя порада: спробуйте зрозуміти, чим ви хочете поділитися з людьми. Бувають виступи, які важливі для того, щоб проговорити певні речі.

Про вразливі аудиторії

У мене було бажання піти геть, коли я чула деякі промови. Я настільки відповідальна людина, що відповідальність перед іншими людьми долає будь-який страх, який у мене може виникнути. Але я дійсно не надто боюсь говорити перед будь-якою аудиторією. У мене бували моменти, коли було дуже важко зібратися, я була абсолютно не підготовлена.

Це був дитячий будинок, куди нас, письменниць, повезли виступати. Дуже раптова пропозиція. Ми не були готові абсолютно. І кілька з моїх колег просто не знали, що робити. Я підійшла до дітей, які сиділи за партами, ніби приклеєні. І почала з ними говорити про Джонні Деппа. На той час він був дуже популярним.

Ми всі тоді не зовсім розуміли, яку інтонацію обрати.

Рекомендації для виступів

Будь-яка тілесна нервовість — насправді не так помітна з дистанції. Це більше помітно вам, і вам заважає. Я раджу стати зручно для постави, м’язів, спини, щоб ви відчували себе впевнено та твердо стоячи на ногах.

Можна в аудиторії обрати лице, яке здається зручним, приємним — і комунікувати туди.

Я чула одну жінку в церкві, котра критикувала ікону. Якщо таке трапляється з іконостасом, то і на вас можуть як завгодно дивитися. Головне, щоб ви залишалися собою, а ваша інтонація була щирою. Це досягається не манікюром, не зачіскою, не краваткою. Це досягається змістом того, про що ви хочете говорити.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису