Люди часто використовують скандали, щоб не бути по-справжньому близькими — психотерапевтка про токсичні стосунки

Говорили про токсичне спілкування і токсичні стосунки.

Ведучі

Тетяна Трощинська

Гостi

Марія Фабричева

Люди часто використовують скандали, щоб не бути по-справжньому близькими — психотерапевтка про токсичні стосунки
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/08/hr_my-pro-vse-domovylys-2021_08_03_fabricheva.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2021/08/hr_my-pro-vse-domovylys-2021_08_03_fabricheva.mp3
Люди часто використовують скандали, щоб не бути по-справжньому близькими — психотерапевтка про токсичні стосунки
0:00
/
0:00

«Токсичний» — слово і вже майже мем. Токсичні слова, токсичні стосунки, токсичний чоловічий холостяцький архетип (що було, власне, ще у 90-ті в «Сексі й місті», якщо хто пам’ятає). Ну і Брітні Спірс з піснею «Toxic».

У 2018-му слово «токсичний» стало словом року за визначенням Оксфордського словника. Бо це слово, яке найкраще фіксує настрій або занепокоєння 2018 року, і має тривалий потенціал як термін культурного значення. Слово «токсичний» походить від грецького «toxikon pharmakon», що означає  «отрута для стріл». Цікаво, що основою для слова стала «стріла», а не отрута. А слова можуть бути й стрілами, і отрутою.

До речі, віцечемпіон серед оксфордських слів року у 2018 році був «газлайтинг» — це маніпулювання кимось психологічним способом з метою спотворення реальності або сумніву у власних судженнях. У словнику відзначено часте використання цього прийому президентом Трампом. Експерти Оксфордського словника не помилися: Трамп вже не президент, вже 2021 рік, але токсичні теми, токсичні слова і токсичні люди навколо нас.

Розмова з експерткою  — психотерапевткою Марією Фабричевою.

Як  зрозуміти, що спілкування токсичне?

Токсичне ставлення — це не одноразова акція і не помилка. Це неодноразове, спрямоване, направлене дійство. Важливо розділити маніпуляції й насильство. Маніпуляції  — це психологічні прийоми, за допомогою яких маніпулятори хочуть змусити іншу людину щось зробити. Насильство — це неодноразові акції, спрямовані на позбавлення особистості свободи, дії, які не дають людині відчувати себе у безпеці. Ці дії завжди відбуваються проти волі людини.

Токсична людина не любить прояснень. Як тільки ви пропонуєте поговорити, то одразу відчуваєте нарцисичний гніт, партнер не хоче вас чути. Це може бути не лише в стосунках, а й з боку знайомих, сусідів, батьків, дітей. Явище може проявлятись в усіх сферах, де є комунікація, відносини й розмови. Це відбувається, коли людина хоче якось задовольнити свою потребу, але не знає, як це зробити здоровим способом. Тому починає задовольняти свої потреби користуючись з самооцінки, емоційного стану, фінансів, зв’язків іншої людини.

Які бувають прийоми маніпуляцій та як їх розпізнати?

Газлайтинг відбувається, коли одна людина цілеспрямовано впливає на іншу людину. Змушує почати сумніватися у своїй здібності мислити й адекватно оцінювати реальність. Його дуже важко прослідкувати, але це вершина психологічного насильства.

Ігнорування. Не робіть так з людьми! У нас батьки ігнорують дітей, жінки чоловіків, чоловіки жінок. Людина залишається сам на сам з собою, зі своїми думками, емоціями, може почати бігати й просити поговорити з нею. Важливо говорити після сварки, а не ігнорувати.

Скандал. Якщо ви дійсно обидва помічаєте якусь розрядку, коли кричите, летить посуд — добре. Але головне, щоб це не переходило у токсичні стосунки, коли один б’є іншого чи іншу, гримає дверима. Якщо ви сіли й домовились, що вам добре раз на пів року кричати, тупати ногами й скандалити, то ок. Проблема в тому, що люди часто використовують скандали, щоб не бути по-справжньому близькими. Близькість — це не про те, щоб кожну п’ятницю влаштовувати скандал, а потім мати прекрасний секс. Близькість про те, що я можу прийти й не боятися сказати про свої почуття, попросити більше не робити певним чином і до мене дослухаються.

Чому ми це робимо і чому ми це терпимо?

Усі ми були 3-річними дітьми, ходили за мамою, татусем чи бабусею і пробували свою силу та владу. Якщо батьки нам щось не давали, ми падали на підлогу та кричали, тупали ногами. Дитина може мати шаблон, як батько чи матір робили, коли їм було щось потрібно. Якщо люди на своєму досвіді побачили, що шляхом маніпуляцій, насильства можна отримати бажане — налякати, побити, обізвати, знецінити, ігнорувати — а натомість її потім починають любити, боятися, поважати, то вона буде повторювати це в дорослому житті.

Чому ми це терпимо? Якщо людина зростала у колі насильства, то вона починає жити так і далі. Жінка, яка знає, що бути хорошою дружиною — це терпіти, мовчати, погоджуватись, поступатися своїми бажаннями, починає жити так само. Вона обирає собі партнера за подобою свого батька чи мами.

Що таке пасивна агресія?

У нас існує стереотип стосовно емоцій і почуттів. Мовляв, є тільки одне хороше почуття — радість, а інші усі погані. Але гнів — це те, що допомагає нам відстоювати свої кордони. Страх — маркер безпеки, маячок. Справа не в тому, щоб не було почуття страху чи гніву, а в тому, що ж ми будемо робити далі, наскільки у нас високий рівень емоційного інтелекту. Потрібно проаналізувати. як можна висловити це здоровим способом, не накопичуючи й не переводячи страх у панічні атаки, а гнів у пасивну агресію.

Як наважитись поговорити про свої почуття?

Буде складно і незвично, але якщо вам, вашому партнеру, подрузі важливі ваші стосунки, то чому б не спробувати? Тут не про те, щоб сісти за стіл поговорити за всі 5 років, озвучивши всі образи.

Спробуйте зробити так:

  1. Перед розмовою випишіть собі на листочок якісь події, які ви пам’ятаєте, до яких звертаєтесь знов і знов у своїх спогадах. Подивіться, що їх поєднує, які почуття, потреби. Їх може бути 3-4, але про біль, сум, гнів. Про це потрібно нарешті поговорити — не для того, що витягти сум, а щоб розказати, домовитись, пожаліти один одного, вибачитись і сказати слова вдячності за те, що ви все-таки разом.
  2. На інший листочок випишіть події, до яких ви повертаєтесь, бо вони радісні, приємні, веселі, смішні. Ви побачите, що їх буде більше. Якщо ж навпаки, то постає питання, чи дійсно це так, чи то не є ваша звичка — звертати увагу на погані події. Є люди, які заточені на гіперстимуляції через мінус, вони концентрують свою увагу на поганих подіях. Якщо ви не така людина, в інших стосунках ви можете згадати й добре, і щасливе, і класне, а в цих вам погано, боляче, сумно і страшно, то постає питання, чи потрібно продовжувати ці стосунки.

Проєкт реалізується за фінансової підтримки Українського культурного фонду

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

За підтримки:

Коментарi до запису