«Не можна отримати PhD з материнства» — психотерапевтка про те, як мамі дати раду з сумнівами

Допомога і підтримка — надзвичайно важливі для мам. Говоримо про це із психотерапевткою Іванкою Давиденко.

Ведучі

Тетяна Трощинська

Гостi

Іванка Давиденко

«Не можна отримати PhD з материнства» — психотерапевтка про те, як мамі дати раду з сумнівами
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/01/hr_my-pro-vse-domovylys-2022-01-20_davidenko.mp3
https://media.blubrry.com/hromadska_hvylya/static.hromadske.radio/2022/01/hr_my-pro-vse-domovylys-2022-01-20_davidenko.mp3
«Не можна отримати PhD з материнства» — психотерапевтка про те, як мамі дати раду з сумнівами
0:00
/
0:00

Іванка Давиденко: Як я собі обирала книжки, педіатра, лікаря і т.д.? Я дивилася, що, якщо в спілкуванні з цією людиною я починаю почувати себе гірше, відчувати провину, мені здається, що я вже щось втратила, що ось не так — значить, це не моя людина, не мій педіатр, не мій консультант і так далі.

Або коли я читаю книгу «Після трьох вже пізно» — ні, це не моя книга. Тому що спеціаліст, в першу чергу, має давати почуття полегшення і розслаблення. Бо ми, хто вперше в цій ситуації, а в когось і четверо дітей, проте і вони хворіють, і потрапляють в різні ситуації… і не можна отримати PhD з материнства.

  • Треба обрати не токсичне, а підтримуюче оточення (з книг і консультантів також). Те саме стосується батьківських форумів.

Допомога і підтримка — архіважливі. Мені дуже подобається фраза, що, щоб виростити дитину, потрібно село. Коли ми зав’язані на цю підтримку родичів, то це ще ускладнює ситуацію. Але що можна для себе тут зробити? Пам’ятати, що все одно батьки ви, і те, як ви вирішите — основне. Дитина все одно більше завжди орієнтується на батьків.

Материнська агресія

До мене приходять багато молодих мам.

  • 100% мам переживають про те, що відчувають агресію до своєї дитини. Я ходила до свого терапевта сама і казала пор те саме.

Це нормальний етап. Тут є два шляхи. Знаходити цей славнозвісний ресурс, який, з мого досвіду, знаходиться лише за допомогою залучення підтримки, коли в тебе з’являється трошки сили і часу, щоб якась думка в голові з’явилася.

Так само ми можемо відрізати ті речі, які забирають ці сили. Почуття вини, почуття тривоги. Вони дуже паразитичні і багато всього висмоктують. Всі стикаються зі злістю, тривожністю, страхом. Не всі про це говорять, бо ж не можна травмувати дитину, а ти тут комусь розповідаєш, що трусиш дитину, коли не можеш заспокоїти її…

  • Злість — це супернормальна базова емоція. Нам важливо почувати злість, не придушувати її в собі.

Бо дитина підросте і ви будете вчити її, що таке відчувати нормальну адекватну злість, як стояти за себе, як розуміти, що я хочу в житті.

Гайд для друзів

Я перед новим роком робила списки, чого б мені хотілося для себе і дитини, і в сімейні чати писала такі повідомлення: «Привіт, ви мене про це не питали, але я знаю, що скоро свята, і, мабуть, ви будете переживати, і думати, що нам подарувати. Так от я вам трохи полегшила роботу. Нам би дуже хотілося… Я від вас також чекаю зворотних лінків…».  Не можу сказати, що це спрацювало на 100%, але частково це полегшило справу.

З друзями можна застосувати таку саму практику, коли вони щось дарують, що не підходить дитині. «Вау, клас, спасибі. У нас все трохи помінялося. Дякую, що ви про нас турбуєтесь. Якщо ви захочете це зробити наступного разу, мені було б дуже приємно ось це, ось це і оце». Може це трохи незвично, але ми можемо пробувати розтоплювати лід «правильного фасаду» і робити спілкування трошки живішим.

Повністю програму слухайте в аудіофайлі

При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту

Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:

якщо у вас Android

якщо у вас iOS

Коментарi до запису