Як розповідати про себе на співбесіді?

Гостя — викладачка Міжнародного інституту бізнесу, запрошена професорка Київської школи економіки, співавторка книжки «Як хотіти й отримати все (але це не точно)» Тетяна Лукинюк. Тетяна понад 20 років займалася маркетингом та продажами у міжнародних компаніях, таких як The Coca-Cola Company, Oriflame, SUN InBev, Mars.

Тетяна Лукинюк: Ще 5 років тому я б сказала, що про себе на співбесіді треба тільки гарне казати, але насправді головне зараз — бути щирим. Коли ви йдете на роботу — це певний контракт, угода, ви маєте розуміти, куди ви приходите. Для мене важливо, щоб кандидати були в змозі продемонструвати саморефлексію.

Дуже важливо, щоб ви не втрапляли у шок, коли вас запитують: «А чому вам ще треба повчитися?». Для мене таким індикатором є питання, що треба підтягнути, якщо ви займете цю позицію. І коли людина каже, що все вміє, це певна демонстрація відсутності саморефлексії. Здатність подивитися на себе з критичної точки зору, мені здається, наразі є дуже важливою.

Є два боки у підготовці до співбесіди. Перша — підготувати себе як товар і як послугу. 20 років тому, коли я була в активному пошуку роботи, я присвятила цьому пару годин, або навіть цілу суботу — я сіла і виписала собі найчастіші запитання, які я отримувала на співбесідах. Я виписала їх і формулювала свою відповідь та наводила приклади. Бо коли в тебе є час, ти можеш зі свого досвіду згадати будь-які доречні приклади. А на співбесіді у вас дуже багато адреналіну, стрес, і ви не можете згадати нічого.

Якщо ж казати про складні сторони… Я не можу сказати за всіх ейчарів, але, в принципі, відповідь «я планую», або «я навчаюся такому-то» — це абсолютно адекватна відповідь.

Типові запитання на співбесіді

Розкажіть, будь ласка, про себе. Треба підготувати коротку версію (3-4 речення, добре буде також його написати в самарі в LinkedIn). Якщо ви бачите, що інтерв’юер зацікавився, після того ви вже можете розповісти більш довгу історію про ваш кар’єрний шлях.

Ким ви себе бачите через 5 років? Якщо роботодавець ставить це питання, я б пішла геть. Ніхто не знає, де буде за 5 років. Але якщо ви хочете в компанію, я б не казала якісь конкретні позиції, я б казала: я хочу розвиватися в цьому напрямку, в цій сфері, або мені цікаво рости, як керівнику. Щось таке озвучити, що б показало ваші амбіції в довгій перспективі, але без конкретних прикладів.

Чому пішли з попереднього місця роботи? Тут точно працює принцип: «Про колишніх роботодавців, як про мертвих: або нічого, або добре». Краще піти через позитив: я хочу більше відповідальності, хочу змінити сферу відповідальності.

Що ви про нас знаєте, що ви можете отримати у нас? Тут треба сфокусуватися на тих речах, які вас надихають. Не треба казати неправду, придумувати.

Скільки у вас ще пропозицій, крім нашої? В мене такого ніколи не запитували… Можна сказати, що «це не так важливо, бо мені насправді цікаво отримати вашу пропозицію».

Говорити про те, що потрібно тобі

Я б ставила питання двома блоками. 1 — бізнес-запитання (за запитання, до яких ви будете дотичні). 2 — наскільки компанія підходить мені. Спробуйте ці питання поставити через особистість інтерв’юера. Я б подивилася профіль людини і подумати, як поставити питання через призму цієї людини. Наприклад, можна запитати ейчара, скільки років він у компанії, що його приваблює? Людина через свій досвід зможе розповісти про компанію більше.

Треба подивитись, скільки ви заробляєте зараз і наскільки хочете роботу саме в цій компанії і на цій позиції. Бо якщо це робота з підвищенням вашого масштабу, більшою командою, або більшими грошима з точки зору ресурсів, але зарплатня менша (бо сфера, припустимо, менш маржинальна), тоді можна погодитись на таку саму зарплату, як у вас зараз. Але, в принципі, я б дивилася, щоб покращувати свою зарплатню щонайменше на 10-30%, бо в чому тоді сенс?

Повністю програму слухайте в аудіофайлі