Гостя — сімейна психологиня Марта Приріз.
Марта Приріз: Ті люди, які нами емоційно маніпулюють, зазвичай знають наші вразливі місця. І тут виникає проблема. Тому що, якщо людина знає, де нам болить, знає куди цілити… Через це зачеплення наших слабких місць в нас може з’являтися страх, або тривога, або провина. І дуже часто з’являється почуття нікчемності або меншовартості.
Тому, власне, емоційні маніпуляції з боку близьких людей і роботодавців, які нас часто теж доволі добре знають — зачіпають найбільше.
Часто емоційна маніпуляція не є прозорою. Наприклад, на роботі можуть говорити про те, що: «Якщо ти підеш з цієї роботи, ти ніколи не знайдеш кращої», «Без мене ти — ніхто». Це такий дуже побутовий типовий випадок для українського суспільства, який часто трапляється на психотерапії.
У нас лише формується культура здорового спілкування. Я дивлюся, що ми лише не самому початку. Часто ми не можемо відрізнити, що зараз насправді нами маніпулюють. Тому дуже часта реакція в людей — це такий ступор. Вони заморожуються і просто не знають, що відповісти. Можуть навіть подякувати колись за таку абсолютну критику — маніпуляцію.
Часто батьки маніпулюють: «Якби ти так не поводився, я би не була на тебе зла, чи не кричала, або я би не була засмучена», чи засмучений, якщо мова про чоловіка.
У стосунках це переважно звучить: «Ти ніколи не побачиш дітей, якщо розведешся зі мною», «Ти нікому не будеш потрібна (чи потрібний), якщо підеш від мене».
Як діти можуть емоційно маніпулювати батьками: «Якщо ти не припиниш на мене сваритися, я піду з дому».
Ще в суспільстві дві поширені лінії: «Якщо ти не народиш йому дитину, він тебе покине», і «Якщо ти мене любиш, то маєш бути таким чи такою».
Як тільки ми уявляємо, що відбудеться після найгіршого сценарію (наприклад, у випадку з «Якщо ти не народиш йому дитину, він тебе покине»), ми можемо помітити, що, в принципі, «я можу дати собі раду».
«В принципі, я можу навіть почати шукати через якийсь час нові стосунки. Я можу себе десь реалізувати. І при цьому я можу почувати себе «окей». А не почувати себе, як людина, яку використали, яка була змушена народити дитину, яку не хотіла». Тому важливо не закриватись на думці: «О боже, він мене покине, моє життя закінчиться». А справді подумати: «Якщо навіть це трапиться, що тоді я можу з цим робити?». Тому що завтра вам можуть сказати ще якісь нові вимоги. І важливо в усіх цих запитаннях бути справді на своєму боці.
Найперше, що ми робимо, як психотерапевти у терапії — ми працюємо над тим, щоб повернути людині доброзичливий внутрішній голос. Таку доброту та самоемпатію. Тому що саме він допомагає йти від кривдників. Він допомагає дистанційовуватись від ситуації, коли вас постійно ранять, ображають, і вам постійно погано. Мета такої роботи — навчити людину бути собі другом, бути на своїй стороні.
Чому не треба ігнорувати токсичне середовище?
Іноді єдиним рішенням є дистанціюватися, або менше комунікувати з людиною. Якщо в нас є сили, ми можемо напряму конфронтувати з цією людиною: казати «Мені неприємно, коли ти це кажеш», «Я не дозволяю так до себе ставитись». Але ми мусимо зрозуміти, що коли ми напряму конфронтуємо, є 2 варіанти: або людина щось зрозуміє, або нам доведеться зробити своє рішення. У тому числі можливо, піти з цих стосунків, роботи, або ситуації.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Проєкт реалізується за фінансової підтримки Українського культурного фонду
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS