Психіатр-переселенець з Луганська ставить діагноз рідному місту

Роман Дубовський — психотерапевт та нарколог з Луганська, живе та працює у Запоріжжі з минулого літа. Маючи чотирьох неповнолітніх дітей, лікар покинув рідне місто ще у червні минулого року, у розпал обстрілів. Потім декілька разів повертався — вивозив рідних, речі, й попутно спостерігав за тим, як місто, в якому він народився та виріс, живе у окупації.  

На новому місті, замість того, щоб опустити руки та скаржитися на долю та владу, разом з друзями створив земляцтво вимушених переселенців з Донецьку та Луганську «Самопоміч», що не має жодного стосунку до однойменної партії, де допомагає іншим донеччанам та луганчанам максимально безболісно переживати втрату дома. 

З Романом «Громадське Радіо» зустрілося у «Запорізькому наркологічному диспансері», де він працює у кабінеті допомоги підліткам. На наше прохання Роман спробував розглянути Луганськ як свого пацієнта та поставити йому діагноз.

«Я был два раза еще: в сентябре месяце вывозил машину. Что я увидел в Луганске? Людей и антенны, они ходили и искали связь. На том кусочке, где я живу связь была И все ходили туда за связью. В некоторых районах города уже не было воды и люди возили на тележках, пластиковые бидончики под это как-то приспосабливали. А второй раз был в октябре. Такое было затишье, что даже поездом вывез тестя и тещу. И больше я там не был».

«Я нигде не встретился с каким-то отношением плохим. Я работаю тут больше года уже. Я вообще не думал о работе, когда мы сюда приехали. Я вообще пенсионер. Но время шло, а у меня 4-ро детей. 1,5 месяца было младшему ребенку, когда мы сюда приехали».

«Здесь мы начали волонтерить, работать с переселенцами из Донецка и Луганска в местах компактного проживания. Я видел проблемы переселенцев и как психотерапевт видел и себя в них. Процесс, который приходится переживать, он не простой конечно. Волнообразный процесс. Тебя отпускает, потом опять приходит. Потому что, когда отнимается многое и сразу, и от тебя это по сути не зависит, то это серьезное испытание для психики».

«Мы должны уметь помогать сами себе. Попадая в трудные ситуации, они еще труднее будут для нас, если у нас не будет инструментов, с помощью которых можно с этим справляться. Задача для человеческой личности, попавшей в трудную ситуацию — уметь встать не с пустыми руками. То есть из каждого кризиса нужно вынести психологическую пользу для самого себя. Начать с нового листа. Только такая философия может помочь. Была какая-то миссия, которая меня сюда притащила в Запорожье. Мне хочется помочь обществу стать трезвее. Без этого мы не построим ничего нового».

Максим Щербина для проекту «Ми різні. Ми разом» на «Громадському радіо».

Виготовлення цієї програми стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через Агентство США з міжнародного розвитку USAID та Інтерньюз. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю автора та не обов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Інтерньюз.