Єдине, що не входило до путівки, так це проїзд до місця відпочинку, – розповідає волонтер з Дружківки Людмила Фіалко. А заплатити за дорогу дитини могла далеко не кожна родина.
“Мы взяли детей-переселенцев. Нужны были деньги на дорогу. Поездом – 660 грн на человека, автобусом – 960 грн. За сто человек – это 96 тысяч. Где взять такие деньги?”, – каже Фіалко.
Волонтери почали шукати місцевих благодійників. Спільними зусиллями назбирали небагато – 16 тисяч. Поки хокейний клуб «Донбас» не простяг руку допомоги. І надав 2 великі автобуси для перевезення дітей.
“За неделю до поездки мы уже точно знали, что дают автобусы. Оформили все документы и отвезли детей туда, прямо до лагеря и обратно домой”, – говорить волонтер.
У таборі на Рівненщині дітям сподобалося. Наввипередки розповідають і про рукоділля, і про їжу – полюбили українські вареники та борщ, і про відвідування зоопарку.
Максим: Я впервые был в зоопарке, очень понравились все звери…
Сашко: Видел там орла, лисицу, волка…
Діти-переселенці зі Сходу швидко знайшли спільну мову із ровесниками із Західної України. Хоча на самому початку були побоювання. Втім, ці стереотипи вдалося зламати, – радіє Людмила:
Они боялись, что это будет самая сложная смена. Ведь дети с востока, там война. Но когда прощались с нами, то плакали. Дети подружились. И нас снова пригласили в лагерь на следующий год.
Сьогодні волонтери мають намір організувати табір у Дружківці, у якості педагогів запросити викладачів-іноземців. Активну роботу у цьому напрямку розпочали.
Наталя Поколенко з Дружківки для Громадського радіо
