facebook
--:--
--:--
Ввімкнути звук
Прямий ефiр
Аудіоновини

«Я живу на своїй, Богом даній землі», – переселенець з Донбасу

Гості циклу «Ми різні. Ми разом» – вимушені переселенці з Донбасу: Денис (Харцизьк) і Володимир, системний адміністратор (Сніжне)

«Я живу на своїй, Богом даній землі», – переселенець з Донбасу
1x
Прослухати
--:--
--:--

Обидва стверджують, що покинути рідні міста їх примусили не тільки обстріли, а, насамперед, прихід до влади маргіналів, які одразу ж заборонили свободу слова і совісті, і почали насаджувати «русский мир».  Обидва вірять у визволення Донбасу і перемогу України.

Галина Бабій: Денис, ви людина, яка працювала в культурній сфері, вам треба почати все з чистого листа. Який прийом ви зустріли в Києві?

Денис: Я начинал ещё инженером конструктором на Харцизском трубном заводе. Это город, который в 30 километрах от Донецка, там население 60 тысяч человек. Я там вырос и в принципе всю жизнь до переезда в Киев работал. Занимался разными видами деятельности, и общественной работой. Когда приехал в Киев для меня, конечно, было всё новое. Тут жизнь бурлит. Мне приходилось собирать информацию о том, где можно себя применить. С начала я отправил сюда свою семью, жену и её сестру. Они первые сюда переехали, сняли квартиру вдвоём, а я уже потом к концу октября переехал.

Галина Бабій: Ви написали мені, що поїхали з кількох причин. Перша тікали від обстрілів, по друге «Я не хотів миритися з тим, що купка маргіналів прийшла до влади, через це я мушу жити в їх «русском мире».

Денис: Когда я находился в своём городе и происходили все эти события, я наблюдал, как происходила вся эта тенденция, начиналось с маленьких митингов и закончилось вооружённым противостоянием. Я видел, как это всё происходило, я знал этих людей, которые живут в моём городе, что они из себя представляют. Когда я увидел, как это цвет общества выходит наружу и пришёл к власти в исполком, я понял, что там ничего хорошего не будет – будущего там нет. Там была полная махновщина и отстоять права было невозможно.

Галина Бабій: У вас там хтось залишається зараз?

Денис: Да, у меня там остался отец. К нему приходили из так называемой полиции, спрашивали, где я.

Галина Бабій: А чи є тенденція, коли до старших людей приходять і питають, де їх діти?

Денис: Да, там могут обвинить даже если кто-то на кого-то что-то сказал. Там не надо каких-то доказательств.

Галина Бабій: Володимир, у вас не проста ситуація, але ви одразу ж в Києві знайшли роботу?

Володимир: Да. В этом плане мне, конечно, повезло по сравнению с другими переселенцами. Сам я из Снежного, но головной офис находился в Донецке и приходилось много ездить по области, поэтому видел, что и как развивалось. Понимать начал давно, что из этого ничего не выйдет и уже были какие-то планы перебраться куда-нибудь от этого беспредела. Дело в том, что останавливала возможность где-то найти жильё, и возможность найти работу. Учитывая опыт тех людей, которые уехали намного раньше, это действительно была большая проблема и это в какой-то мере останавливало. Когда дело дошло до момента собирать сумки, я уже без всяких раздумий собирался и ехал.

Галина Бабій: У вас на футболці написано «Я живу на своїй Богом даній землі» – це декларація, чи це перспектива?

Володимир: Це не декларація – це затвердження.

Наталя Соколенко: Я хотіла запитати, чи ви тут долучені до якихось громадських процесів? Наскільки вам це цікаво і чи було це в минулому вашому?

Володимир: В какой-то мере да. Все мы люди приезжие и наша главная задача отстоять тот мир, ту землю, на которой мы жили. Дать возможность вернуться на Родину тем, кто остались там и по каким-то причинам не могут выехать. Я принимал участие в волонтёрской помощи армии.

Денис: Так как я занимался общественной деятельностью и работал в системе местного самоуправления, знаю эту систему изнутри. Я по своей наивности, когда приехал, разослал резюме депутатам, надеясь, что меня там примут. Потом я уже как-то спустился на землю.

Галина Бабій: Інколи вимушені переселенці з Донбасу, або із Криму кажуть, що вони сюди втекли, а потім на вулицях бачать тих самих сепаратистів від яких тікали. У вас таке було?

Володимир: Конкретно у меня не было.

Галина Бабій: А вам звідки допомога найперше прийшла?

Денис: Я пошёл в центр занятости, как раз можно было получать пособия, по возможности оформил пособие, которое какой-то период времени мне оплачивалось. Это была единственная помощь, которую дало государство. А так я сам пытался заработать.

 

Ми різні. Ми разом. Ефір розшифрувала Дар’я Куренная

logo_my_rizni_efir
Матеріал публікується в рамках Програми підтримки журналістів із Донецької та Луганської областей, що реалізується Громадською організацією «Інтерньюз-Україна» у співпраці з Об’єднанням українців у Польщі та за сприяння Польсько-канадської програми підтримки демократії, яка співфінансується з програми польської співпраці на користь розвитку Міністерства закордонних справ Республіки Польща та Міністерства закордонних справ, торгівлі та розвитку Канади (DFATD)

Поділитися

Може бути цікаво

Чому США ввели санкції проти нафтових компаній РФ лише зараз

Чому США ввели санкції проти нафтових компаній РФ лише зараз

Не треба покладати надій на МКС — експерт про Нетаньягу і Путіна

Не треба покладати надій на МКС — експерт про Нетаньягу і Путіна

Зустріч Трампа з Путіним є легітимізацією останнього — експерт

Зустріч Трампа з Путіним є легітимізацією останнього — експерт

Проблема джипінгу у заповідних зонах існує практично скрізь по Україні — еколог

Проблема джипінгу у заповідних зонах існує практично скрізь по Україні — еколог