«Згідно з військової доктрини США, війна ведеться у 5 вимірах: суходіл, море, повітря, космос, інформація. Тож інформація — частина військових дій».
Основним методом інформаційного поля бою Російської Федерації до повномасштабного вторгнення було використання слабкостей, проблемних моментів в українському суспільстві.
«Посилення війни за допомогою дезінформації та інформаційних вкидів і інформаційно-психологічних операцій, щоб максимально послабити українське суспільство та розбити його на ворогуючі табори, які в конфлікті між собою не помічають важливого та мають менше сил для опору. Росія використовувала український внутрішні елементи, в тому числі і політичний. Це найяскравіше проявилося у 2014 році.
Використавши тимчасову складність і трагічність подій Майдану, вони почали дуже швидко накидати наративи типу «України вже не існує» або «це вже зовсім інша країна», «стався держпереворот». Таким чином Росія намагалася показати, що Україна начебто «розсипалася». Це транслювалося всюди. Гнітючість того моменту я пам’ятаю й досі. Це, мабуть, найбільше досягнення в російській інформаційній війні».
Микола Балабан згадує набір точкових операцій інформаційної війни Росії проти України, які допомогли захопити Крим.
«Воно все було з невеликих точкових інституцій. От ми думаємо — що таке невелика політична партія «Рускоє єдінство»?. В Криму воно набирало якісь мізерні кілька відсотків на виборах. А на справді, це елемент шахівниці гібридного методу. Плюс невеликі військові підрозділи, які маскувалися під самооборону. За допомогою отаких точкових ударів разом створюється картинка, яку використовують для демонстрації світу та Україні величезної підтримки Росії в Криму. Це було зроблено за допомогою серії таких точкових дезінформаційних ударів».
Росія активно звертається до інформаційної війни, як методу гібридної війни тому, що на це потрібно менше ресурсів, аніж на фізичні бойові дії.
«Військова артилерія дуже дорога. Ми бачимо скільки це обходиться в день. Привабливість використання гібридних методів і інформаційної війни в тому, що залученням відносно невеликих ресурсів можна досягти великих політичних цілей. Саме те, що Путін таки напав, свідчить про те, що його гібридні методи в кінці не спрацювали. Він не зміг змінити поведінку українського суспільства».
Читайте також: День Державності — один із маркерних і найважливіших днів для України та українців — історик
Трохи більш недавній приклад переплітання інформаційної війни з фізичними бойовими діями — перші дні повномасштабного вторгнення.
«Думаю, кожний українець пам’ятає на початку війни інформацію про мітки на домах, дорогах, трасах. Основним завданням цього було посіяти паніку. Такі методи працюють поруч з кінетичною війною. З одного боку ми бачимо реальні бомбардування міст і просування колон російської техніки. З іншого, в містах з’являються ці мітки, які начебто працюють як цілі для бомбардувань. Що це створює в суспільстві? Паніку. Це спрацювало. Наратив небезпеки розкачати вони змогли. Але на українців це не сильно вплинуло.
Росія підсилює проблеми. Спостерігають який кут спрацює в українському суспільстві, і б’ють саме туди. Росія, як і у 2014 році, відстежує проблемні й тривожні для нас з вами теми та вкидає своє. Зараз вони переходять на локальний характер. Намагаються породити ненависть всередині нашої країни. «Хтось гине на фронті, а хтось розслабляється в тилу». Так вони намагаються розірвати горизонтальні зв’язки в Україні. А ми маємо довіряти один одному, бо довіра — основа побудови здорового демократичного суспільства».
Тому читаючи новини та соцмережі, важливо пам’ятати, що панічні, емоційні пости, спрямовані на розкол суспільства можуть бути інформаційно-психологічними операціями Росії. Адже інформаційний фронт цієї великої війни Росії проти України потужно працює.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Підтримуйте Громадське радіо на Patreon, а також встановлюйте наш додаток:
якщо у вас Android
якщо у вас iOS