Також аналізуємо ситуацію на Покровському напрямку: чому бій за Покровськ і Мирноград перетворився на гонку за час, що відбувається на лінії фронту зараз і як це може вплинути на міжнародні перемовини.
Окрема частина випуску — про мобілізацію, ротації та резерви. Пояснюємо, чому Україні потрібна всеохопна оборона, які моделі працюють в Ізраїлі та інших країнах і що станеться, якщо згаяти час, який зараз ціною надзусиль виборюють українські воїни на Донбасі.
Ірина Сампан: Уже декілька днів західні ЗМІ повідомляють про те, що нібито президент США Дональд Трамп схвалив так званий «мирний план» і над ним нібито працювала команда як американська, так і були консультації із російським представником і українськими чиновниками.
Цей план нібито передбачає 28 пунктів. Про всі «мирні» пункти нічого нового, в принципі, я не побачила. ЗМІ починають там деякі свої інсайти зливати, про що він може йтися. Але це ж знову ж таки заморозка війни по лінії теперішній.
Це якась «сплата оренди» за східний Донбас Росією і звісно скорочення української армії. Ось про це все хочу з тобою поговорити.
Олег Саакян: Як на мене, ми дійсно зараз у цікавій ситуації опинилися, де, з одного боку, це ідеальний шторм, нашарувалися одразу декілька проблем. І внутрішньо-політична криза, при цьому ми маємо зовнішньо-політичний тиск від Трампа.
При цьому ситуація на фронті є також достатньо кризовою.
У затяжній війні фронт визначає тільки рамку поразки, але на фронті не створюється перемога. Фронт виграє час, фронт стримує опонента, але зрештою перемагає той, хто протримався, будь-як, на одну одиницю часу більше, ніж опонент. Тобто програє той, хто надірвався.
Надірватися можна на фронті, надірватися можна в тилах, надірватися можна морально-психологічною, фінансово, демографічно тощо. І в такій війні важливо витримати довше. Тому фронт і мапа Deep State — це лише один із критерів оцінки того, яка динаміка війни.
Але по всім параметрам ми плюс-мінус розуміємо, що в нас є кризові прояви. І по війні це не тільки ситуація, умовно, на Покровську чи на Куп’янську, чи Запоріжжя. Це якраз достатньо зрозуміла ситуація, хоча і кризова. Але є ще мобілізація, але є ще відсутність масштабування цілої низки управлінських інновацій, які необхідні.
І тому наразі ми отримали «ідеальний шторм».
Але є цікавинка, і чому я би зараз не занадто драматизував події з планом Трампа, з «міндічгейтом», з усім цим.
Це «ідеальний шторм» у ванні, або в басейні, бо ми маємо чіткий периметр його. З одного боку, в «міндічгейті» ми бачимо, як суспільство проходить між «сциллою і харибдою».
Було два взаємновиключних і поганих сценарії. Один, це якщо суспільство вибухає, і ми бачимо реальну політичну кризу, а не цей обмін люб’язностями і дротиками всередині парламенту, який ми зараз постерігаємо. Це якби на плівках звучало, що Зеленський замішаний в схемі напряму.
Тоді це були б «плівки Мельниченка» «на стероїдах», не менше, і ми мали би зараз реальну політичну кризу, і імунітет в боротьбі з цією заразою міг би просто доконати наш організм.
Ірина Сампан: Чекай, ти пов’язуєш виникнення у часі цих двох інфоприводів, тобто корупційний скандал і тут раптову появу «плану Трампа?».
Олег Саакян: Вони сто відсотків поєдні між собою. Я далекий від думки, що США робили це розслідування в себе, потім передали НАБУ СААП, дали їм зелене світло і так далі.
У політиці зазвичай все надто простіше. Такі складні конструкції, вони не просто складні в думках, вони складні в реалізації, тому що завжди є «фактор дурня», завжди є фактор того, що є стратегії інших гравців.
Чим складніша конструкція, тим вона вразливіша.
Але те, що в Штатах точно розуміли, що буде це розслідування, у них розвідка працює. НАБУ і САП мають дійсно певний рівень з’язків зі США, бо вони тримали безпекову поросольку над ними 10 років.
Тобто все це ясно, що також створюємо. І Штати явно користують цю ситуацію. Трамп і не на такі непорядності в політиці йшов…
Повністю розмову дивіться на Youtube-каналі подкасту «На лінії вогню»