Партнер проєкту компанія «Українська бронетехніка» — провідний виробник та постачальник озброєння та військової техніки в Україні. Багаторічний досвід, сучасні технічні рішення, інноваційні ідеї та досвідчені фахівці створюють надійну військову техніку, що рятує життя наших героїв.
Говоримо про те, як змінюється українська армія: молоді комбриги, нові правила дисципліни, відповідальність і довіра в підрозділах. Олександр Шаптала пояснює, чому у його бригаді «немає масового СЗЧ», як формується бойовий дух без крику і лайки, та чому «головне — говорити правду про ситуацію на фронті», якою б важкою вона не була.
Військовий розповідає про ситуацію на Новопавлівському напрямку, нестачу ресурсів, взаємодію дронів і піхоти, самостійне виробництво вибухівок і роль інженерів на фронті.
Олександр Шаптала: Ми втрачаємо ланку командирів батальйонів, тому що у нас молоде покоління дуже швидкоплинно піднімається вверх. Наші навчальні заклади не встигають так сильно, як я розумію, навчати молоде поповнення. Вони не знають, що таке війна, а війна дуже сильно змінюється.
Ви ж самі бачите, вона вже помінялась за ці роки дуже сильно. І цих людей треба заново навчати.
Ірина Сампан: Сьогодні випадково стала свідком того, як ви просили своїх командирів спілкуватися з бійцями толерантніше, не вживати лайливих слів. Тому хотіла б із цього і почати, мабуть, про людське відношення. Як ви думаєте, чи можливо і як швидко з армії, де слова «ти мавпа, іди і роби», викорінити оце фамільярне ставлення?
Олександр Шаптала: Взагалі все залежить багато від виховання командирів, як їх виховували раніше, як їх виховували в армії. І залежить дуже багато від підлеглого особового складу, який пребуває у військовій частині.
Я кожному своєму бійцю говорю, щоб вони завжди рухалися з честю, з гідністю, зі справедливостю, із повагою до себе в першу чергу, з повагою до своїх побратимів. І тому я для всіх командирів, командирів всього рівня завжди зобов’язуюсь, щоб вони слідкували за військовослужбовцями, щоб військовослужбовці ставилися один до одного з повагою, не використовували нецензурну лексику, тому що Збройні Сили України — це є зразок для всієї держави. І тому я вважаю, що коли ти з людиною спілкуєшся толерантно і нормально, вона бачить, що ця людина потрібна в першу чергу мені.
Тому я вивів такий закон, що я заборонив взагалі використовувати в військовій частині нецензурну лексику, тим паче до військовослужбовців, які безпосередньо виконують свої функціональні обов’язки на передній лінії оборони.
Ірина Сампан: Зараз у суспільстві і всередині армії навіть дискусія є про те, чи змінить, покращить дисципліну закон про посилення відповідальності за непокору. Як на вашу думку?
Олександр Шаптала: Я багато про це читаю, багато спостерігаю, як розвиваються події у даному напрямку, як розвивається ситуація. Я вважаю, що кожен військовослужбовець, кожен командир має за свої рішення, за свої вчинки нести повну відповідальність. Не може так бути, що одні військовослужбовці мають воювати цілодобово.
Ми ж розраховуємо на цих людей, ми рахуємо свої бойові можливості, спроможності, ми знаємо їхні морально-ділові якості і ми розуміємо, які ми задачі можемо виконати, чи це наступальні дії, чи оборонні дії.
Тому посилення, це риторичне питання, я багато читав дискусій під цим напрямком, тому я не буду стверджувати, що це є неефективно, чи це не вплине на зменшення самовільного залишення військової частини. Час покаже, так як із інноваційними технологіями час показав, що це було ефективно.
Тому яке рішення буде прийнято, не нам вирішувати. Наша основна задача — це воювати, знищувати ворога, відвоювати свої території. Тому буде видно в подальшому, яке рішення прийметься і чи буде воно ефективне, чи неефективне.
Дивіться також: Україна сьогодні виконує гарантії безпеки сама для себе — заступник командира 3-го АК
Ірина Сампан: Я би хотіла перейти до фронту і до оперативної обстановки, тому що і Покровський напрямок, і ті підрозділи ваші, де виконують завдання. Розкажіть, будь ласка, принаймні, які наміри на осінь у противника ви спостерігаєте на вашій ділянці відповідальності? Наскільки ми, ви, всі ми готові до цих дій?
Олександр Шаптала: Наші підрозділи виконують завдання на Новопавлівському напрямку, і ми бачимо, що противник докладає всіх зусиль, щоб повністю захопити Донецьку і Луганську області до кінця.
Ми бачимо, що на Харківському напрямку, на Новопавлівському напрямку. Те, що всі думали, що він зупиниться на рубежі Дніпропетровської, Донецької і Запорізької областей, ми бачимо, що цього не відбувається. Противник далі продовжує здійснювати наступальні дії.
Ми всі прекрасно розуміємо, що його ціль там була не Донецька чи Луганська область. Його ціль повністю знищити нашу державу, незалежність, переламати наше суспільство, щоб ми всі підняли стяги Російської Федерації. У нього основна ціль, щоб повністю така держава, як Україна, зникла.
І він противник для цього все робить, він застосовує всі свої сили і засоби. На цьому напрямку він це робить в пішому порядку, не на техніці, тому що склада місцевість не дозволяє використовувати техніку, тим паче зараз вже осіньпідуть сильно дощі і противнику це буде дуже сильно ускладнювати.
Але в нього людського ресурсу дійсно є безліч. І він не зупиняється, він буде йти до останнього стільки, скільки він зможе дійти.
Ірина Сампан: Давайте ще поговоримо про людей. Ви декілька разів сказали, що СЗЧ — це не вирок. І ті люди, які повертаються, їх можна знову змотивувати. І вони можуть воювати. Де ще брати людей? Звідки? Ми вже прошерстили в’язниці. Ми вже прошерстили все на світі. Але людей мало. Їх треба більше, їх треба чимось мотивувати. Як ви бачите цю загальну мілітаризацію суспільства, мотивацію?
Олександр Шаптала: Я можу сказати, що те, що прибувають люди, які самовільно залишили військову частину, ми з цим працюємо, це є ефективно.
У нас ще є суспільство, є багато людей, чоловіків. Не будемо вже брати жінок. У нас ще дуже багато чоловіків є. У мене в бригаді також воюють жінки, пілоти. Тобто це нормально. Але є чоловічий обов’язок боротися за свою сім’ю, за свою землю.
Ірина Сампан: Що буде з кіллзоною? Вона розширюється все більше і більше. Працювати в піхоті там все важче і важче. Це будуть лише дрони? Чи це що буде? Наскільки широкою вона може бути? Як ви це собі бачите? Як буде відбуватися ця лінія бойового зіткнення і розширюватися?
Олександр Шаптала: Якщо кожного бійця навчити стріляти з помпової рушниці, це вперше, напевно, 70% того, що FPV противника буде застосовано неефективно.
Тому що наш військовослужбовець буде розуміти, де летить FPV, так які в нього є засоби. Він вже розумів, в якому напрямку. Зараз багато всього є. Якщо його навчити помпову рушницю, він розуміє, що от його лісосмуга. Він обізнає свою територію, на якій він знаходиться. Він розуміє, що FPV вибрало його як ціль.
Він просто почне застосовувати помпову рушницю, чи рушницю, яка здійснює стрільбу сітками, чи ефективно побудована оборона силами бізпілотних літальних апаратів, які будуть знищувати так само сили і засоби противника.
Тому, щоб збільшилася кіллзона, має піхота бути. Наступальні всі дії здійснює піхота, оборонні дії здійснює уся піхота. Усі сили і засоби — це ті сили і засоби, які зобов’язані ефективно підтримувати цю піхоту. Забезпечити їм безпеку в першу чергу. Після чого забезпечити їм логістику і евакуацію.
Повністю розмову дивіться на Youtube-каналі подкасту «На лінії вогню» або слухайте у доданому аудіофайлі