Україна сьогодні виконує гарантії безпеки сама для себе — заступник командира 3-го АК

Партнер проєкту компанія «Українська бронетехніка» — провідний виробник та постачальник озброєння та військової техніки в Україні. Багаторічний досвід, сучасні технічні рішення, інноваційні ідеї та досвідчені фахівці створюють надійну військову техніку, що рятує життя наших героїв.

«Країнам НАТО це останній дзвоник про те, що треба задуматись»

Ірина Сампан: Хотіла би розпочати з, мабуть, найактуальнішого, що зараз обговорюють у суспільстві — НАТО дало «задню» перед нападом на одного з членів Альянсу. Як ви для себе бачите цю атаку на Польщу? Чи можна називати це атакою, і до чого це може призвести надалі?

Максим Жорін: Насправді, тут і нам сміятись багато немає з чого, тому що це не просто «задня» була, це насправді була демонстрація спроможностей, як політичних, так і військових.

І Росія абсолютно свідомо це організувала, зробила це показово та абсолютно зухвало. Окрім того, що ми побачили відсутність політичної волі до прийняття реальних рішень, дій і у Польщі, і у інших країн, ми ще і побачили те, про що ми насправді говорили весь цей час своїм західним партнерам, що вони не готові до сучасної війни.

25 дронів в своїй смузі відповідальності, це навіть батальйон кожен день складає будь-який на лінії фронту — збиває, складає, перехоплює, все, що завгодно робить. Країни НАТО підняли свою авіацію, почали ганятись, літати, шукати, стріляти дорогими ракетами по всім і збили, досі вони там рахують, чотири чи п’ять їх. Ну, ось це насправді прям страшно.

І в цей час, мені здається, країнам НАТО це останній такий дзвоник про те, що треба задуматись.

Дуже багато я нещодавно бачив новини про те, що західні інструктори якісь приїдуть, будуть готувати українців там і ще щось — та їм треба їхати сюди просто терміново. Всім треба їхати сюди і навчатись. І Україна сьогодні єдина країна в світі, яка взагалі має такий досвід.

Справа в тому, що це ж не тільки НАТО, я впевнений, що і американці, якщо б вступили сьогодні в таку війну, в якій фазі знаходимось ми, вони б теж відчули певний стрес і шок від тих подій, які є. Так, вони слідкують, намагаються теж адаптувати і доктрину, і все, але ніхто з них на сьогоднішній день не готовий взагалі до сучасної війни. І ось це було найяскравішим показом цього.

Ірина Сампан: Я теж думаю, от якщо гарантії безпеки будуть такими ж, то навіщо вони нам такі гарантії безпеки.

Дивіться та читайте також: «Убивати і втікати в Росію не вийде» — Юсов про злочинців, що «просяться» на обмін

Якими можуть бути гарантії безпеки для України?

Ірина Сампан: А якими тоді дійсно гарантії безпеки можуть бути, на вашу думку?

Максим Жорін: Які вони можуть нам дати гарантії безпеки? Вони можуть гарантії допомоги нам якісь дати, хіба що так це формулювання можна зробити. Гарантії безпеки сьогодні виконує виключно Україна сама для себе. Жодна інша країна гарантій безпеки не дає і виконати їх не зможе.

Тому, я взагалі весь ось цей блок безпековий вкладав би виключно в Україну, в українське військо. Лише воно може гарантувати якусь безпеку Україні як державі, українському населенню, українським кордонам тощо. А от допомогу для цього, так, вони могли б здійснювати і реалізовувати.

Тому, я не вірю в будь-які розмови про гарантії. Мабуть, про них публічно треба говорити, але все ж, в реальності ми маємо розуміти, що саме безпекові гарантії будуть на українському війську, а от допомога для втілення, для того, щоб це можна було реалізувати більш ефективно, в цьому безумовно нам західні партнери будуть потрібні.

Дивіться також: «Мобілізаційний ресурс РФ — 25 мільйонів»: заступник командира «Легіону «Свобода Росії»

«Якщо у Куп’янську будуть проблеми, то для нас це буде створювати загрозу…»

Ірина Сампан: Давайте повернемось до фронту. У росіян є успіхи на Куп’янщині і Куп’янськ зруйнований вже на 95%, спроби заходу туди також уже є. Як вплине на ситуацію у вашій зоні відповідальності, якщо цей фланг ослабне?

Максим Жорін: Куп’янськ не входить в смугу нашої відповідальності, але, безумовно, якщо там будуть проблеми, особливо, якщо противнику вдасться повністю перейти на ту сторону річки і просуватись там, то для нас це буде створювати загрозу, причому загрозу певного оточення деяких наших сил. Це прямо дуже недобре буде.

Дивіться та слухайте також: «Якщо дійде до міських боїв за Костянтинівку, вони будуть дуже важкі»: «Хорват», Любарт, Азов

Чи може посилення відповідальності за непокору покращити рівень дисципліни в армії?

Ірина Сампан: Про мотивацію багато можна говорити, але ще хочу про демотивацію поговорити, зокрема, про посилення відповідальності для військових за непокору.

Для наших читачів, слухачів та глядачів висловіть свою думку щодо цього. Чи дійсно ці зміни можуть покращити рівень дисципліни в армії?

Максим Жорін: Точно не покращать. Це 100%.

По-перше, цим займаються люди, які не розуміють, як це взагалі працює, які не розуміють атмосферу всередині, які не розуміють проблематику всередині.

Так, є СЗЧ — але причини СЗЧ? Ось в цьому законі, законопроєкті ми намагаємось боротися вже з наслідком. Тобто, думаємо, що от ми зараз, якщо скажемо, що ви всі будете покарані, то всі перестануть. Але я можу сказати, не перестануть йти в СЗЧ, тому що люди, які приймають для себе рішення йти в СЗЧ, вже готові на те, щоб навіть понести теоретично якесь покарання. Для них це набагато легше, ніж продовжувати службу або виконувати задачі, наприклад, під командуванням людини, під якою вони взагалі не готові і не хочуть ці команди або задачі виконувати.

Більше того, погрались в цю історію зі спробами переміщення людей. Вона себе добре показала, що з СЗЧ людина може переміститись в інший підрозділ, але ж просто зупинили цей процес.

Тобто, ми не знайшли за цей час іншого рішення, щоб люди могли знову ж переміщуватись, хоча всі побачили, що, супер, це працює. Якщо людині дати проходити службу там, де вона хоче, то вона більш ефективно себе показує. Дайте можливість людині обрати.

Просто це заборонили і альтернативного рішення переміщення не дали. Тобто, ось просто все перекресли.

При цьому отримує відповідальність той, хто йде в СЗЧ. А той, через кого пішли в СЗЧ, буде нести відповідальність?

Наприклад, командир довів свій особовий склад до того, що він не в змозі виконати бойову задачу, понесли несумісні втрати або ще щось, або просто самодур. От яку відповідальність він понесе? Ніяку. Йому нових людей дадуть і все. І він продовжить так само виконувати бойові задачі.

Тому, той, хто його писав, він просто формально вирішив спробувати закрити цю проблему, але при цьому навіть не спробували розібратись в причинах проблем і з пошуком рішення цих проблем.

Ірина Сампан: Буду апелювати, тому що говорила з іншими військовими, які думають трохи інакше про те, що немає в командира механізму впливу на військовослужбовця, який не хоче їхати в умовні Кринки.

Цей законопроєкт, я передаю, мабуть, їхнє мислення, логіку, хоча би буде якимось запобіжником, щоб у солдата був певний страх. Це дуже розмите апелювання, але воно є. Тобто, командири дійсно вважають, що треба посилювати відповідальність, навіть Залужний підтримав, ще в свій час, цей законопроєкт. Тому, цю логіку також можна пояснити частково…

Максим Жорін: Як ви думаєте, якщо перед бійцем був вибір їхати умовно в Кринки чи теоретично сісти до вʼязниці або через суд, можливо, навіть і не сісти, що він обере?

Якщо так буде, все одно який строк, чи п’ять років йому будуть теоретично давати, чи 10, все одно він вибере це, якщо вже так.

Друге, давайте просто подивимось на кількість СЗЧ в різних підрозділах і ми побачимо, що є частина підрозділів, в яких цей показник надзвичайно низький, а є частина підрозділів, в яких він надзвичайно високий.

То, мабуть, все ж є якісь інструменти, хоча вони на одних і тих же напрямках виконують бойові задачі. Стоять стик в стик на одному напрямку, на одній ділянці в один і той же час, але в одній йдуть в СЗЧ, і це навіть давайте не в бригадах, а навіть в батальйонах однієї бригади.

Одна бригада, в ній чотири-шість батальйонів. І от в одному батальйоні вся рота пішла в СЗЧ. В другому батальйоні, який на тому ж населеному пункті виконує бойові задачі, ніхто не пішов СЗЧ. Або один пішов, або два пішло, то, мабуть, все ж є рішення, як цього можна уникнути.

І основне рішення, яке тут напрошується — робота з особовим складом, створення справжньої сержантської гілки. Тобто, людей, які надзвичайно близько з особовим складом, і, які є завжди прикладом та авторитетом.

Тому що сержант і навіть командир роти — це взагалі різні люди для особового складу, якщо їх правильно побудувати.

Також, ставлення до особового складу.

Я дуже багато випадків бачив, навіть в тому числі серед СЗЧ, які просто кажуть: «Я рік вже служу, я свого командира роти ще ні разу за цей час взагалі не бачив».

У людини буде бажання виконувати задачі командира, чий голос він тільки чув, і навіть не знає, чи правда це його командир, чи ні, бо тільки по рації кажуть, що це його командир? Мабуть, в нього будуть якісь сумніви, а чому йому це взагалі робити.

Тому, робота з особовим складом, ставлення до особового складу, обов’язковий авторитет у командирів і побудова сержантської гілки — це ті речі, які реально можна сьогодні зробити, за рахунок яких рівень СЗЧ значно зменшиться.

Дивіться та слухайте також: Ситуація на фронті не зміниться до завершення перемовин: Буданов про наступ, Іран і КНДР

Дивіться повністю інтерв’ю на Youtube-каналі програми «На лінії вогню»

Громадське радіо потребує вашої допомоги для подальшого існування, і підтримати нас ви можете:

• за посиланням на монобанку https://send.monobank.ua/jar/3xdiYaF8Fu, де за найбільші донати на вас чекають чудові бонуси і подарунки від друзів та партнерів Громадського радіо
• ставши нашими патронами на Patreon 
• PayPal: [email protected]
• Base by Mono