Фото: Finbarr O’Reilly
Гості: Володимир Бірчак, військовослужбовець ЗСУ, редактор «Історичної правди», керівник академічних програм Центру досліджень визвольного руху. Олександр Алфьоров, офіцер 3-ї ОШБр, кандидат історичних наук, історик.
Володимир Бірчак розповідає, що йому важко аналізувати загальну структуру ЗСУ. Він ділиться досвідом свого підрозділу.
«Люди у нас вмотивовані. Вони мають загальні знання з історії України. Орієнтуються, що ця війна точно не почалася у 2014 році. Що вона триває кілька століть. Але дісно така проблема є. Вона пов’язана з роками російської пропаганди, дезінформації, яка вкидувалася в український інформаційний простір. Це не минуло просто так. Зараз ми пожинаємо наслідки. Навіть у ЗСУ. Мотивація захищати свою землю є велика. Це беззаперечно. Але іноді трапляються російські імперські та совкові міфи. Це факт, на жаль. Що з цим робити?
Механізми продумані і вони запущені. Є вже доволі багато цікавих і хороших прикладів. У нас є «інститут» МПЗ (морально-психологічне забезпечення) в структурі ЗСУ. Це люди, які мали би займатися такими речами як інформаційно-пропагандистське забезпечення, психологічне забезпечення, військово-соціальна робота, культурна виховна робота, інформаційно-психологічна протидія. Ці складові визначені законодавчо і мають впроваджуватися у війську. На жаль, не у всіх структурних одиницях ЗСУ це впроваджується достатньою мірою чи хоча б якось».
Володимир каже, що у війську, на жаль, ще й досі багато «совка». Армію від цього потрібно чистити.
«Усі Сили оборони треба чистити від цього. Це і ЗСУ, і Нацгвардія, і Державна прикордонна служба, і Нацполіція, Служба безпеки України тощо. Але ми маємо і багато хороших прикладів.
Хорошим прикладом є 3-я штурмова бригада. Морально-психологічне забезпечення у них на дуже високому рівні. Вони мають зустрічі з особовим складом, де пояснюється навіщо нам далі продовжувати нашу боротьбу, наприклад. Бо Росія не заспокоїться, поки не завоює всієї України. Це потрібно пояснювати і військовослужбовцям, і цивільному населенню. Також хорошим прикладом такої роботи є «Вовки Да Вінчі». У 67-й ОМБ. Хороший приклад традицій є у 93-й ОМБ, яка має назву «Холодний Яр». Вони мають традицію посвячення в бійці і посвячення зброї, яке відбувається безпосередньо в Холодному Яру, історичній місцевості України. Знаю ще ряд бригад, які зараз намагаються розширити свої підрозділи, які би займалися такою тематикою. На це є запит і потреба. Командири це розуміють. Потрібно працювати, розповідати. І не тільки в армії».
За словами Володимира Бірчака, таке велике військо, яким зараз є Сили оборони України, забезпечити кваліфікованими працівниками, які би займалися морально-психологічним забезпеченням, нереально. Також величезна проблема — це паперова робота.
«Ми ніби рухаємося до електронного документообігу, але маємо 1500 журналів. Багато є офіцерів, які б і воліли працювати з особовим складом. Може, долучити істориків. Їх багато воює. Але їх завалюють паперовою роботою. Звісно, головна наша задача — боронити країну. Але, на мою думку, варто було б займатися морально-психологічним забезпеченням більше».
Слухайте також: Служба у війську за рекрутингом: поради новобранця Дмитра Сімонова
В УПА були політвиховники. Це по суті МПЗ.
«Вони були при кожній сотні (роті). Це фактично були ті самі заступники командирів роти. Тоді це називалося політвиховництво. Це цікаво. Бо УПА — це підпільна армія. Якщо ти вже пішов в підпілля, ти відмовився від ряду умовно соціальних благ і розумієш чому це робиш. Але і з цими хлопцями треба було працювати. Саме для цього була введена ця інституція. Вона була потрібна, щоб пояснювати за що вони боролися, чому та війна була такою важливою тощо. Інституція політвиховників давала хороші плоди. Вони проводили свята (Свято зброї, День відновлення української держави), лекції, вели хроніки сотень тощо».
Олександр Алфьоров розповідає, що робота з особовим складом не вимірюється у вазі, кілометрах тощо. Бо це робота з тонкою матерією, яка стосується інтелектуального та мотиваційного наповнення.
«У мене було завдання зорганізувати фаховий рівень підготовки. За півтора року існування нашої бригади можу сказати, що пишаюся тим, що зараз маємо. Для нашої бригади розроблена методика. Наприклад, за 2023 рік у нас було прочитано понад 700 лекцій для особового складу. На такі теми: історичні, мотиваційні, світоглядні. На лекції онлайн ми запрошували істориків. Також були концерти. Близько 40. За минулий рік ми провели 70 екскурсій для особового складу. Маємо бібліотеку. Один із наших військових створив моновиставу, яка матиме тур Україною. Ми проводимо лицарські турніри на спортивному інвентарі. маємо постійну виставку зброї: від кам’яної доби до доби козаччини. Щоденно у нас готуються тексти, фото, мотиваційні відео. Робота проводиться неймовірна».
Читайте також: Військовий психолог — це не про соплі і сльози, це про боєздатність підрозділу — Комаренко
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі