Данило Щоголь розповідає, що він сам з Херсонщини. Раніше нічим подібним не займався. Це його перший досвід створення вишитого вбрання.
«Ідея створити вишиту сорочку виникла, коли мій дім опинився в окупації. Я почав ще більше відчувати свою ідентичність і приналежність до рідного півдня. Захотілося зробити щось таке, щоб люди бачили, як я відчуваю Херсонщину. Хоча більшості незрозуміло, що ця сорочка про Херсонщину. Але напевно так і треба. Тому що я туди закодовував те, що я особисто відчуваю».
Данило зауважив, що створена ним сорочка не є традиційною. Там немає традиційних символів, орнаментів і вишитого хрестиком візерунка.
«На цій сорочці є символи, які закодовані через певні зображення того, як саме я сприймаю південь України. Наприклад, там є ластівка. Для мене це особисте. Це пташка, яка асоціюється у мене з приходом весни на півдні. Є сонце. Яке є невід’ємним елементом. Візерунок я взяв з фрагмента трипільського орнаменту. Очевидно, що я не міг не зобразити море. Знак моря ми пішли шукати до скіфів. У них є покровителька води. Вона зображувалася з дуже специфічним знаком. Ми взяли його звідти. Кольори ми вже обирали з кравчинею. Над сорочкою ми працювали приблизно пів року. Від початку ідеї до її втілення. Мені допомагав мій друг дизайнер. Кравчиня робила фасон і вишивала візерунки».
За словами Данила Щоголя, він поціновувач українського традиційного вбрання.
«Коли їжджу в різні регіони країни, досліджую традиційні незвичні вишиванки. Збираю колекцію. Маю напевно 6-7 традиційних вишитих сорочок. Я носив вишиванки й до війни. З моїх 14-15 років. Мою вишиванку в соцмережах охрестили етномодерном — новим сприйняттям української вишиванки. І я погоджуюся з цим. Загалом я за те, щоб інтегрувати вишиті сорочки або будь-які елементи нашого традиційного одягу, у повсякденний стиль. Щоб він ставав популярним. Свою сорочку про Херсонщину я вдягаю дуже рідко, по особливих випадках. Вона примхлива у носінні та догляді».
Данило розповідає, що багато хто просить виготовити подібну сорочку.
«Спочатку це були друзі, знайомі, колеги. Після того як мережами почали ширитися публікацію про сорочку «Херсонщина», бачу, що в коментарях пишуть і в повідомлення мені особисто з питанням чи можна виготовити такі сорочки на замовлення. Мені, з однієї сторони, дуже шкода їм писати, що моя сорочка не продається. А з іншої сторони, розумію, що ділитися — це теж класно. Але напевно я поки що не готовий на це. Хочеться зберегти цю вишиту сорочку виключно для себе».
Читайте також: Вишиванка чи вишита сорочка?
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
Про початок російського вторгнення у Грузію у 2008 році говоримо з грузинським політологом Вахтангом Майсаєю. Read More
Про те, чому підлітки стають представниками таких субкультур, як фурі або теріани, говоримо з сімейною… Read More
Вчимося на Громадському радіо розпізнавати фейки й не вестися на ІПСО. Read More
Про те, як можливе протистояння Ізраїлю та Ірану відображається на Україні, говоримо зі сходознавцем, політологом,… Read More
Національна ради України з питань телебачення і радіомовлення проводить частотні конкурси на спеціальних умовах для мовників, які готові… Read More
Сервіс By me a coffee, який використовували зокрема і для збору донатів, припиняє обслуговувати українців. Про альтернативи та донати на різних… Read More