Антарктида — «холодильник», який впливає на клімат планети — керівник експедиції на «Академік Вернадський»

Про завдання експедиції, роль українських науковців у міжнародних дослідженнях, а також про буденні справи полярників розповів на Громадському радіо керівник експедиції, один із досвідчених полярників України, геофізик Юрій Отруба.

Чим займатимуться українські науковці в Антарктиді

Юрій Отруба: Ми зараз перебуваємо у Польщі, скоро будемо виїздити в аеропорт, звідти вже літаками будемо діставатися до Південної Америки, безпосередньо до Чилі, де завантажимося на судно і вирушимо до Антарктиди.

Від Чилі до нашої станції шлях займає від п’яти до шести днів. Але залежно від того, чи будуть у нас певні задачі по дорозі, цей шлях може збільшитися до тижня, до п’ятнадцяти днів.

Ірина Сампан: Це ваша восьма зимівля вже, вас можна так ветераном вже назвати. Тому хочу вас запитати, які завдання стоять перед командою і перед вами, як керівником, на час цієї експедиції? Над чим буде працювати команда протягом року?

Юрій Отруба: Попри те, що в нашій країні йде війна, але в нас є певні зобов’язання, міжнародні та безпосередньо наукові. Тому тим же самим будемо займатися що і раніше: продовжувати науку в Антарктиді. Згідно з державною цільовою програмою у нас є певні міжнародні проєкти, які ми також виконуємо. Ну і звісно підтримання життєдіяльності станції протягом року.

Будемо займатися метеорологічними спостереженнями, тому що все-таки Антарктида — це такий холодильник, який впливає на клімат не тільки у тому регіоні, в південній півкулі планети, але впливає також на нашу Україну. І вивчення, скажімо так, клімату в нашій точці на станції Академії Вернадській, дає змогу все-таки прогнозувати, змоделювати, який клімат буде на планеті. І також отримувати певні прогнози.

Ну і звісно біологічні дослідження, яких з кожним роком все більше і більше.

Хоч Антарктида і була відкрита відносно давно, 200 років назад, але вивчення її почалося, наприклад, ще лише 100 років назад. У розумінні науковців — це мало років, і тому там дуже мало чого досліджено.

Читайте також: Учасниця другої української антарктичної експедиції: Через 20 років я дізналася, що мене «евакуювали» зі станції

Про глобальне потепління

Юрій Отруба: Як би банально це не звучало, але глобальне потепління впливає буквально на все. Ми також можемо в Антарктиді спостерігати, що у нас середньорічна температура підвищується і, таким чином, також змінюється, температурний режим, кількість опадів в пори року. Ми також можемо у себе в Україні спостерігати, що в нас стали зими менш холодні, більш непередбачувані опади та снігопади трапляються. Так само це і в Антарктиді відбувається. І також це все також біологи можуть спостерігати, тому що, скажімо і рослинність, і тварини — вони також залежать від клімату, і от настільки їхня популяція збільшується або зменшується, це також констатує глобальне потепління.

Процес відбору фахівців на станцію «Академік Вернадський»

Юрій Отруба: Є певні кваліфікації, яких мало в Україні. Певна частина з них уже пішла на фронт, і було важко знайти спеціалістів. Якщо порівнювати довоєнну кількість кандидатур, які подавалися на зимівлю, то вона зменшилася. Зменшується і якісна характеристика, менше подаються спеціалістів високого профілю.

Ірина Сампан: У цій експедиції одразу чотири жінки-полярниці їдуть. Чи можна сказати, що наукові кола позбавляються гендерних стереотипів, чи просто вам немає такої кількості експертів, і ці місця потребують нових науковців. Чи можна сказати, що жінки зараз якось більш активні в цьому плані, чи можливо у них просто тепер більше можливостей через те, що чоловіків немає?

Юрій Отруба: Якщо говорити про наш Антарктичний центр, то у нас немає такої гендерної нерівності. У нас завжди була гендерна рівність. Останніх 7 років  ми відбираємо в експедицію людей, щоб їхня кваліфікація відповідала їхнім професіям. Потім друге — здоров’я людини. Тому під час відбору немає вибору, чи пустити жінку, чи чоловіка.

Залежно від того, якого кваліфікованого спеціаліста ми відправимо туди, то відповідно за цілий рік ми отримуємо ті дані, які ми хочемо. До цього вибору Антарктичний центр підходить дуже скрупульозно.

Читайте також: Дикий: Польські полярники просили в українців допомоги з ротацією, бо російський корабель «може йти лише у відомому напрямку» 

З Києва на станцію «Академік Вернадський» вирушила 29-та Українська антарктична експедиція. Ця команда має змінити на станції «Академік Вернадський» зимівників з 28-ї УАЕ, які відпрацювали там майже рік. У складі експедиції — 14 учасників та учасниць. Серед них 9 вчених (по 3 біологи, метеорологи та геофізики) та 5 представників команди життєзабезпечення (лікар, кухар, сисадмін, системний механік, дизеліст-електрик). Також вперше за останні 27 років в експедиції працюватиме 4 жінки (раніше стільки полярниць було лише у другій УАЕ 1997-1998 років). Примітно, що одна з учасниць, геофізикиня Анна Соіна, вирушила вже в другу свою зимівлю (раніше вона була у 25-й УАЕ 2020-2021). У першу для них експедицію їдуть біологиня Тетяна Баглай, метеорологиня Валентина Гарбарчук, лікарка Іванна Котурбаш.

Академік Вернадський (до 1996 — Фарадей; англ. Faraday Station) — єдина українська антарктична станція. Розташована на мисі Марина острова Галіндез за 7 км від західного узбережжя Антарктичного півострова. Вона працює постійно і є метеорологічною та геофізичною обсерваторією. Головне призначення станції — проведення наукових досліджень в Антарктиці. Для виконання цієї задачі підпорядковано всю життєдіяльність станції та Національного антарктичного наукового центру (НАНЦ).

Жінки в Антарктиді

Перша жінка — норвежка — висадилась в Антарктиді у 30-х роках минулого сторіччя. Пізніше дві американки провели рік на континенті. Вони супроводжували своїх чоловіків — моряків і дослідників.

Заявки жінок на участь в експедиціях відхиляли. Серед поширених аргументів для відмови: суворий клімат, відсутність крамниць та перукарень, жіночих ванних кімнат, і головне — руйнація наукової атмосфери на станції.

У другій половині минулого сторіччя жінок стали частіше брати в експедиції. Радянська геологиня Марія Клєнова створила перший атлас континенту, американка Сюзан Соломон зробила дослідження про озонові дірки. Науковиці з США, Британії, Австралії, Іспанії, Кореї та Німеччини очолили експедиції.

Жінки у 80-х роках склали чверть усього населення континенту, а у 2016 — третину. На початку 90-х американка Енн Бенкрофт очолила жіночу експедицію, яка перетнула Антарктиду на лижах.

Україна отримала свою станцію на Антарктиді у 1996 році. Роком пізніше чотири українки провели зимівлю на Антарктиді. Згодом жінки змогли лише кілька разів взяти участь у сезонних експедиціях. Декотрі науковиці навіть працювали на станціях інших країн.

Колишнє керівництво українського Національного Антарктичного наукового центру не приймало заявок від жінок. Виконувач обов’язків директора центру Євген Дикий в коментарі Громадському радіо розказав, що пояснити таке рішення попередника не може, адже на сусідній з українською американській станції половину складають жінки.

Проте з розмов з колегами він дізнався про кілька можливих причин: перша, стереотипи про те, що жіночий організм не пристосований до важких умов Антарктиди, друга — заяви чоловіків про те, що в їх родинах виникнуть проблеми, якщо вони працюватимуть з жінками, і остання, на думку самого Євгена Дикого правдива причина, — небажання чоловіків тримати себе у рамках в закритому приміщенні з жінками.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі