Lumaca
Гість — військовослужбовець Антон Швець. Обговорюємо висновки з його статті «Біла та пухнаста смерть. Як Узбекистан і Казахстан допомагають росіянам виробляти порох».
Антон Швець: Ця співпраця почалася приблизно у 1950 році під час побудови заводів з виготовлення целюлози у Радянському Союзі, бо це є частиною Радянського ВПК. Якщо ми кажемо про Пермський, Казанський та Тамбовський порохові заводи, вони є частиною ВПК Радянського Союзу. У рамках програми регіонального розподілу завдань вони використовують бавовну з Узбекистану та Ташкента, які колись були частиною Радянського Союзу.
В Узбекистані якась дивна ситуація з заповненням митної документації. І там у митних даних може бути вказана одна компанія, а насправді ми бачимо адресу постачання від зовсім іншої узбецької компанії. Так само ми можемо бачити компанії, які взагалі не існують. Тобто, ми навіть відповідності цієї компанії до якогось реального юридичного базису не знайшли. Тому насправді компанії, які є посередині, не дуже цікаві. Якщо ми кажемо про безпосередніх постачальників, тих, хто обробляє бавовну, і перетворює її на нітроцелюлозу, то це, звісно, Ферганський хімічний завод, дуже велике підприємство. Але в Узбекистану така сама ситуація, як і в нас до війни: власниками цього заводу є двоє росіян. Які постачають нітроцелюлозу, яка нас цікавить, як до РФ і до порохових заводів безпосередньо, так і посередникам до Російської Федерації.
Руслана Кравченко: Чи йде цей імпорт і на інші країни, окрім РФ?
Антон Швець: Зараз ми бачимо дивну ситуацію. Росія і її заводи використовують навіть Іран як систему, яка дозволить їм зменшити санкційне навантаження. Тобто вони постачають посереднику в Іран. З Ірану, принаймні номінально, нітроцелюлозу постачають до заводів.
Використовують як прямі ланцюги постачання (але зараз вже все менше), так і ланцюги постачання з використанням посередників. І цього стає все більше, бо вони розуміють, що на них дивляться, і намагаються якось там ухилятися від контролю. Проте, є декілька випадків, коли постачання були напряму. І у випадку, якщо журналісти навіть питають у цих компаній, як так сталося, компанії відповідають, що Узбекистан не веде експертного контролю нітроцелюлози. А що роблять на російському підприємстві, куди вони ту нітроцелюлозу постачають, вони не знають. Тобто, ну, може, вони виготовляють там нітролаки якісь. Ну так, звісно, Казанський пороховий завод і Пермський пороховий завод «виготовляють нітролаки».
Читайте також: Білий дім підтримує конфіскацію заморожених російських активів — Bloomberg
Антон Швець: Якщо ми подивимося на 2021 рік, коли російський ВПК існував у довоєнний спосіб, коли вони сподівалися, що наявних запасів артилерійського озброєння, ракет до систем залпового вогню їм вистачить, то вони купували бавовняну целюлозу в Казахстані та Узбекистані на 4 мільйони доларів на рік.
І ми повинні розуміти, що ніхто не переробляє виробництво під нову сировину. Як склалося у Радянському Союзі, вони так і використовують. І весь цей час, попри те, що їм може не вистачати нітроцелюлози, що вони можуть боятися, що уряди Узбекистану та Казахстану під тиском Держдепартаменту відмовляться постачати, вони все одно закуповують 98% сировини нітроцелюлози у тих самих країнах, які постачали цю нітроцелюлозу до Тамбова, Казані та Пермі ще у радянські часи. Тобто це є обсяг їхніх витрат. Це 4 мільйони у 2021 році. Я так думаю, близько 10 мільйонів доларів у 2022 році. Й у 2023 році ми ще не досліджували, бо ще не вивантажені митні дані за останній квартал. Але ми можемо сказати десь про 12-13, може навіть 15 мільйонів доларів.
Ми бачили, що частину нітроцелюлози, дуже невеличку, Росія намагалася закуповувати у Китаї. Я розумію, що скоріш за все це або використання Китаю як посередника (і насправді це все та ж сама нітроцелюлоза з Узбекистану чи Казахстану), чи може вони використовують нітроцелюлозу, яку виготовляє вже Китай.
Можливо, Китай імпортує бавовну з Узбекистану, сам виробляє, і Росія зараз намагається диверсифікувати постачання, купити невеличку кількість нітроцелюлози в Китаї та перевірити, чи їхній технологічний процес дозволяє використовувати цю сировину без значного перероблення та без проблем. І от вони у 2023 році або перевіряли диверсифікацію постачань, або перевіряли, чи можуть вони використовувати китайську сировину.
Антон Швець: Ми повинні розуміти, що в такому випадку Україна насправді має не дуже багато важелів впливу на Казахстан, Узбекистан і, тим більше на Китай. Окрім суто операцій активної дії, які ми насправді ведемо більшою мірою проти Росії, ми можемо казати про те, що повноцінний тиск на уряди цих країн і зміну їхніх дій, ми скоріш за все можемо очікувати від Державного департаменту Сполучених Штатів.
Китай досить ефективно ухилявся від постачання чогось, що можна назвати суто військовим спорядженням. Це було або з використанням третіх країн (Північної Кореї), або це була робота приватних компаній, які не дуже контрольовані, не дуже в великих обсягах, або Китай постачав щось, що не є суто військовими речами. Наприклад, нітроцелюлозу, яка може використовуватися в цивільних цілях. Сказати, що Китай є достатньо потужним елементом російського ВПК, насправді дуже складно. Якщо ми бачимо там чипи і їхнє постачання з Китаю, то зазвичай сам Китай, як держава, не має до цього прямого відношення. Бо це банально можна купити на AliExpress фуру тих чипів і завести їх до Росії. Саме відкритого військового співробітництва Росії та Китаю, безпосередньо і напряму, ми все ще не бачимо.
Санкційна міжвідомча робоча група буде думати над тим, щоб включати посередників, так і безпосередньо заводи-виробники в Казахстані та Узбекистані до українських санкцій. Це, звісно, не вплине на діяльність цих заводів ніяким чином, як і посередників. Але ми можемо просити наших союзників з Європейського Союзу та США віддзеркалити санкції. Це вже більші проблеми, бо ці підприємства втратять можливість розраховуватися в доларах та євро, це не дуже приємно. І це насправді більш-менш можливо.
Ми дуже часто бачимо, що Державний департамент, Міністерство юстиції та Міністерство економіки Сполучених Штатів достатньо ефективно працюють з українськими заявками стосовно китайських підприємств та підприємств Центральної Азії, Туреччини, ОАЕ тощо. Крім того, справді ефективними можуть бути тільки дії, схожі на політичний тиск. У випадку, якщо Державний департамент Сполучених Штатів пояснить владі Казахстану та Узбекистану, що проблеми від діяльності підприємств, які постачають нітроцелюлозу до Росії, будуть саме у держав та урядів Казахстану та Узбекистану, це буде найкращим моментом. Бо в такому випадку ми можемо бути впевнені, що в країнах з таким потужним парламентаризмом та демократичною системою, як Казахстан та Узбекистан, діяльність цих підприємств буде дуже швидко припинена за власним бажанням.
Читайте також: Міжнародні донори забезпечують Україну боєприпасами на 90% — Тетяна Ніколаєнко
Антон Швець: Це призводить до економічного зростання цих країн. Індія також формально нейтральна, насправді співпрацює з Росією і використовує це для власного економічного збагачення. Вона отримує дешеві ресурси, вона постачає більшу кількість імпорту, вона отримує ці ресурси фактично за фантики.
Та сама ситуація з країнами Центральної Азії та й загалом всіма країнами, які входять до ОДКБ. Вони формально ухиляються від суто військового співробітництва з Росією.
Саме тому Казахстан використовував Росію в ОДКБ під час внутрішніх заворушень. Росія роздумувала над тим, щоб використати ОДКБ, або принаймні політичний вплив в ОДКБ під час заколоту Пригожина. Для всіх цих країн ця війна далека, але це можливість заробити. Бо вони розуміють, що Росії потрібні ланцюги обходу санкцій, і це використовується.
Той же Казахстан тривалий час був частиною схеми з розірваного транзиту. Коли товари з Європи на папері постачалися до Казахстану, але вони логістично їхали територією Росії, і фактично до Казахстану не доїжджали. І тому багато активістів не могли зрозуміти, як саме стається контрабанда чи експорт з Казахстану до Росії. Тобто ми бачили випадіння обсягів російського імпорту, який зменшувався. Ми бачили обсяги зростання імпорту в Казахстані, того самого, який збільшувався. Але ми не бачили перетоків суто з Казахстану до Росії. І лише через деякий час всі зрозуміли, що ці товари (підсанкційні або подвійного призначення) взагалі не потрапляли фізично до Казахстану. Їх розвантажували в Росії у порушення закону. І казахські підприємства, казахська митниця і, звісно, казахський уряд, були цілком в курсі існування цієї схеми.
На жаль, про існування цієї схеми були в курсі і багато європейців. Але Європа зробила з цього висновок і просто заборонила транзит через територію Росії. Але цього не зробив сам Казахстан.
Коли світова економіка відчуває себе не дуже добре, вони фактично коштом витягування з Росії ресурсів поліпшують своє економічне становище. Нічого персонального, просто бізнес.
Слухайте також: Секретна зустріч України та союзників щодо мирних перемовин із РФ: чи варто шукати зраду
Як писало Громадське радіо 2 січня 2024 року, з посиланням на Центр національного спротиву, росіяни планують профінансувати створення та фінансування підставних компаній в Узбекистані через які будуть закупляти електроніку для БпЛА.
Відомо, що торік у жовтні Казахстан заборонив експорт до РФ 106 видів високотехнологічних товарів, які можуть бути використані у війні.
Торік у липні також стало відомо, що компанії з Казахстану та Киргизстану допомагають Росії обходити санкції США та Євросоюзу. Ці країни не обмежені санкціями Заходу.
У травні 2024 року Казахстан повідомив, що закрив кордони для паралельного імпорту до Росії. До цього через Казахстан до РФ йшов основний потік санкційних товарів.
У липні 2022 року стало відомо, що Казахстан підтримує російську економіку, хоча настрої в країні не однозначно проросійські. Тоді йшлося про вкладення у $ 6 млрд.
Нагадаємо, 18 грудня 2023 року Європейська Рада оприлюднила деталі ухваленого 12-го пакету санкцій проти Російської Федерації: нові обмежувальні заходи поширять на 61 особу та 86 російських установ.
Новий санкційний список ЄС включає понад 40 підприємств і компаній російського ВПК, 7 приватних військових компаній та їх засновників, а також 12 білорусів, що були залучені до російської війни проти України, інших офіційних осіб та представників бізнесу, причетних до оборонної сфери РФ. Обмежувальні заходи застосовані проти важливих економічних гравців, включаючи Групу «Альфа-страхование», Росфінмоніторинг, чотири телекомунікаційні компанії, що діють на тимчасово окупованих територіях України (LLC Mirtelecom, LLC SC Lyukstrans, JSC Krymtelecom та JSC Beto).
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі