Для захисників і захисниць це непосильні кошти — волонтерка про операції на обличчі

Гостя — засновниця благодійного фонду «Лікарі для Героїв», волонтерка, переселенка з Криму Наталія Лютікова. Говоримо про діяльність фонду та статтю Наталії Лютікової на «УП.Життя» під назвою: «З якими проблемами стикаються військові з травмами обличчя?».

Потреба у зборі коштів для військових на операції обличчя

Наталія Лютікова: У 2014-2015 році я була серед тих волонтерів, хто відстоював необхідність державної підтримки протезування кінцівок. І от сталася повномасштабка, і, оскільки я маю широке коло знайомих військових, їхніх родин, я зрозуміла, що дуже збільшилася кількість травм обличчя. Не порівняно з тим, як це було до 2022 року, поки йшла не така активна фаза бойових дій.

І не зрозуміло було, що з цим робити. Тому що, якщо з протезуванням кінцівок відповіді майже на всі питання є для пацієнтів, для їхніх родин, то якраз з обличчями ситуація була геть погана. І я стала з цим розбиратися. В Україні є висококваліфіковані спеціалісти: хірурги, біоінженери, які вміють моделювати і друкувати 3D-імпланти кісток, втрачених фрагментів обличчя. Якраз з початку повномасштабки технологія заміни втрачених фрагментів титановими імплантами стала застосовуватися активно, і вона дає результати. Це поновлює для наших воїнів функції, вони можуть повертатися до нормального життя, і це можна робити в Україні.

Але про це майже ніхто не знає. Ніхто не знає, де ж ці лікарі, як їх знайти.

Сама ця технологія доволі дороговартісна. Вона на порядки нижче за ціною, ніж за кордоном, тому що це роблять українські спеціалісти, відсутні логістичні якісь витрати. У світових умовах у нас дуже недорогі ці імпланти. Але для нас, для держави, на жаль, один імплант у середньому коштує 100 тисяч гривень. І, на жаль, держава не покриває ці витрати. Тому лікарі вимушені або просити самих поранених військових оплачувати їх, або просто не можуть придбати цей імплант, його нема за що зробити.

Ми з командою вирішили спробувати з цим розібратися, і вже рік допомагаємо збирати кошти, знаходимо український бізнес, благодійні фонди, просто громадяни нам донатять. І паралельно намагаємося актуалізувати це питання перед державними органами, перед тими, хто має відповідати за державні гарантії. Для того, щоб все ж таки знайшлися ресурси. Щоби воїни, які отримали травму обличчя, які втратили око, у яких зруйнована щелепа, мали можливість одразу потрапити до того лікаря, який їм допоможе. Слава Богу, таких лікарів в Україні багато.

Читайте також: Наші вчителі разом зібрали понад 7 мільйонів гривень на реабілітаційний центр «Незламні» — Андрій Садовий

Які державні органи мають за це відповідати?

Наталія Лютікова: Міністерство охорони здоров’я і НСЗУ, Національна служба здоров’я України мають розробити відповідні програми державних гарантій, закласти у бюджет кошти на покриття цих витрат. Я одразу хочу сказати, що це не такі якісь космічні кошти, яких треба боятися. Це не буде абсолютно великим навантаженням на бюджет України. Але для кожної людини, для кожного воїна або захисниці, це непосильні кошти.

Міністерство охорони здоров’я поки що з нами не комунікує. І НСЗУ звернуло увагу на цю проблему, оскільки і лікарі фактично не отримують нормальної компенсації за свою роботу. Тому що такого пакету як «реконструкція голови та шиї» не існує від НСЗУ. Тобто, фактично, лікарі працюють, як волонтери, і імпланти теж ми купуємо за кошти благодійників, які підтримують пацієнтів.

Ми співпрацюємо з різними регіонами, тому що ми хочемо, щоб воїн, якому потрібна така допомога, отримував її найближче до дому.

Намагаємося так спрямувати його евакуаційний маршрут, щоб він за можливості потрапив найближче до того регіону, де він проживає. Щоб його рідні і друзі могли його підтримувати, тому що це дуже важливо, особливо з травмами обличчя. Тому що психологічно, як відмічають всі наші психологи, психотерапевти, які працюють з пацієнтами з травмами обличчя, така травма, як правило, переноситься психологічно важче, ніж втрата кінцівки навіть.

Про роботу психологів із людьми, які зазнали таких травм

Наталія Лютікова: В Україні ми не знайшли методологічних рекомендацій про особливості роботи з пацієнтами з травмою обличчя. До 2022 року таких травм не було тотально багато, як зараз.

Є напрацювання ізраїльських спеціалістів, ми їх зараз тільки опрацьовуємо. Фактично, наші спеціалісти, психотерапевти, психіатри зараз тільки досліджують цю проблему і напрацьовують ці методологічні рекомендації, шукають в іноземних джерелах рекомендації. Тому що всі вони відмічають, що це особливо важкі випадки.

Їм дуже складно працювати стандартними методами, і це великий виклик.

Наразі ми з нашими колегами з Центру реабілітації військових на Саксаганського в Києві проводимо дослідження. Усі наші пацієнти туди потрапляють, з ними працюють спеціалісти і напрацьовують якраз для своїх колег у всій Україні практики, рекомендації про те, як все ж таки правильно допомагати військовим.

Читайте також: Благодійна місія «Face to face» з реконструкції облич: хто та як може отримати допомогу?

У травні 2022 року ексзаступниця міністра оборони Ганна Маляр повідомила, що українські військові хірурги провели операцію, яка не має аналогів у світі: видалення нирки при вогнепальному пораненні з руйнацією органа.

У червні торік ми говорили про зміну галузі пластичної хірургії під час війни з пластичним хірургом Дмитром Слоссером. За його словами, у нас велика кількість населення вже має або матиме необхідність у реконструктивній хірургії. Але неможливо усіх відправити за кордон, тому українські хірурги працюють над тим, щоб поділитися досвідом з молодими колегами. Він також зазначає, що українські лікарі не мають досвіду лише у вузьких напрямках, а основні реконструктивні операції у нас виконують на дуже високому рівні.

З волонтеркою Олександрою Жарковою та хірургом Сергієм Слісаренком ми говорили про унікальне медобладнання для лікування важких опікових ран, яке отримала одна з лікарень Дніпра.

Також Громадське радіо розповідало про благодійний проєкт «Лікарі для героїв», який відновлює обличчя наших бійців, зберігає їхню функцію та естетику.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі