Мар’яна Чорнієвич: Коли ми дійшли до того, що святкуємо Новий рік з початком другого місяця зими?
Наталія Олійник: Це пов’язано саме з релігійною християнською традицією. Таким чином у нас виходить, що з Різдвом ми починаємо відзначати і Новий рік.
Мар’яна Чорнієвич: Різдво — релігійне свято, щодо цього немає жодних сумнівів, а от Новий рік — більш світське. Але чи мав Новий рік релігійне і звичаєве підґрунтя?
Наталія Олійник: Релігія присутня постійно з нашими пращурами і не лише з нашими. Це моє припущення, тому що у кожного народу була своя традиція, своя релігія.
Релігія, вірування, яких вони дотримувалися і, які передавалися від покоління до покоління.
Мар’яна Чорнієвич: Якщо Різдво — про вшанування померлих, єднання з ними, висловлення пам’яті та поваги для тих, хто був у нашому роду, завдяки кому ми є, то про що був Новий рік?
Наталія Олійник: Новий рік був про пробудження природи, про те, щоб у майбутньому році був гарний врожай, приплід худоби та птиці, адже від цього залежав добробут людини. Не можна ж було піти в магазин, як ми зараз, і купити щось. Тоді людина, що виростила, зробила — це і був добробут її та сім’ї.
Тобто, людина жила від натурального виробництва. Тобто, те все, що вони з сім’єю виробили, якщо вони мали лишки, вони продавали, наприклад, і могли щось собі придбати, чого в них не було. Тобто такий був товарообмін саме народний, звичаєвий.
Мар’яна Чорнієвич: Чи є якісь традиційні страви, з якими українці відзначали прихід Нового року? Як на мене, то дуже СРСР до цього доклався і, можливо, навіть спаклюжив в українців якесь розуміння цього свята, певні особливі та традиції були підтерті, на жаль.
Наталія Олійник: Саме Новий рік — це вже не пісні страви, тому тут, звичайно, все, що було в родині, ставили на стіл. Зазвичай, була обов’язково випічка.
Випічка тому, що без хліба, пирогів не можна було уявити жодну українську родину. Вони також самі це все робили. Обов’язково були книші, паляниці, крім того, що були ще і хліб звичайний, і пироги обов’язково з різними начинками.
Були, звичайно, що і вареники. Галушки, м’ясне, рибне — все було на столі, тому що вже можна було — і ковбаси, і ті ж кендюхи, які начинялися, і м’ясо, сало, птиця. Були і овочі. Наприклад, ті ж квашені огірки та капуста.
Пироги були з дуже різноманітними начинками. Зараз, коли починаєш дивитися, то була улюблена начинка — це цукровий буряк з додаванням чогось, наприклад, калини. Додавали також ще, коли варили узвар, ці яблука-грушки перетирали та разом з цукровим буряком змішували, і це все була начинка. Це дуже було смачно, надзвичайно смачно.
Мар’яна Чорнієвич: У нас і Різдво, і Новий рік — період, коли ми багато говоримо про диво, сподіваємося, загадуємо, просимо, аби наступний рік був легшим, щасливішим.
Щодо Нового року, які прикмети були в українців, можливо, якісь досі зберігаються. Також чи були якісь ворожіння? Які з них були популярними, а які б ми зараз могли відтворити?
Наталія Олійник: Якщо беремо саме дівочі ворожіння — дівчата на виданні ворожили на своє щасливе заміжжя. Там величезна кількість саме ворожінь.
Це і, коли півня вносили в хату, ставили водичку, дзеркало, сипали зерно — куди півень піде таким міг бути чоловік цієї дівчини. Якщо піде до зерна — буде хлібороб, якщо до водички — може бути п’яниця, а якщо піде до дзеркала — може бути хвастівливим.
Також дівчата виходили слухати долю в новорічну ніч — з якої сторони собака загавкає, в ту сторону вони заміж можуть піти. Також ворожили на дзеркалі, але так боялися ворожити, бо це треба було робити в повній тиші та темряві…
Слухайте розмову повністю у доданому аудіофайлі