Бойовики сирійської опозиції після входу в село Анджара, на західній околиці Алеппо, 28 листопада 2024 року. Ілюстративне фото: Omar Albam/AP Photo
Як повідомляють іноземні медіа, опозиційні до режиму Башара Асада сили знаходяться вже за 5 км від столиці Сирії Дамаска. Місто, як пишуть ЗМІ, президент Сирії з урядом уже покинув. До цього повстанці захопили ще два міста на південному сході країни — Дараа та Ес-Сувейда.
Як каже Сергій Данилов, нинішня ситуація показує, що режим Асада до цього тримався на минулих перемогах, які здійснювали ПВК «Вагнер», «Хезболла», іранці та російські повітряні сили. Зараз же президент Сирії не має підтримки цих сил повною мірою. Так, російські літаки вперше з 2016 року атакували Алеппо з опозиційними силами, які очолює угрупування «Хайят Тахрір аш-Шам». Але 8 років тому вони бомбардували статичні позиції. Зараз же це не працює, адже опозиційні сили ведуть маневрові наступи.
«Асад поплатився за свій гонор, за непоступливість, за відсутність фантазії й системної роботи зі створення держави, пошуку внутрішнього компромісу. Якось я редагував доволі велику працю про американську війну в Афганістані. І там був пасаж про те, що в момент успіху треба починати перемовини зі своїми ворогами. Коли ти досяг найбільшої могутності, то не відмовляйся від діалогу, а навпаки нав’язуй його. А Асад цілеспрямовано принижував, наприклад, того ж Ердогана, знецінював “Хайят Тахрір аш-Шам”, не йшов на жодні поступки, не шукав компромісів, не шукав того, як зшити країну, як відбудовувати її», — каже заступник директора Центру близькосхідних досліджень.
Данилов прогнозує, що вже за кілька днів повстанці захоплять Дамаск. Але в армії Асада ще є можливість закріпитися в регіоні Латакія, якщо вона заручиться підтримкою прихильників, таких як «Хезболла», і встановить там лінію фронту.
Читайте також: Асад і сирійський уряд покинули Дамаск — ЗМІ
Сергій Данилов пояснює, що нині опозиційні сили у Сирії складаються з двох частин: це угрупування «Хайят Тахрір аш-Шам» (ХТШ), лідером якого є Абу Мохаммед аль-Джулані, та так звана Сирійська національна армія.
Данилов каже, що Сирійську національну армію сформувала Туреччина. До її складу входить велика кількість уйгурів, таджиків, узбеків, афганців та інших національностей.
ХТШ сформував аль-Джулані. Він хотів примирити й переозброїти залишки Аль-Каїди та інших угрупувань в Сирії після 2016 року, щоб зробити з них боєздатні частини.
Експерт підкреслює, що на початку «Арабської весни» у Сирії провідну роль грала одна умовно світська організація. Вона бачила Сирію багатонаціональною, вважала, що треба враховувати інтереси курдів, християн, шиїтів та інших меншин. А аль-Джулані, який тоді був у складі угрупування Фронт ан-Нусра, що підпорядковується Аль-Каїді, зробив усе, щоб цю організацію знищити.
«Зараз аль-Джулані говорить в інтерв’ю CNN і роздає вказівки своїм намісникам на місцях, в тому ж Алеппо, які повністю збігаються з програмою організації, яку він знищив. Нині аль-Джулані демонструє абсолютну інклюзивність. Він каже, що варто враховувати інтереси меншин, що в них має бути внутрішнє самоврядування. Він говорить про якусь децентралізацію, про нову Сирію. Його угрупування, тобто вихідці з Аль-Каїди, домовляються з ісмаїлітами, щоб ті без бою здали своє місто, і вони здають, і їх справді не вішають на вулицях. Це безпрецедентна подія і, можна сказати, революція з колишнім джихадистом», — коментує заступник директора Центру близькосхідних досліджень.
При цьому, додає експерт, є ознаки розколу між ХТШ та Сирійською національною армією. Адже ХТШ при просуванні повстанців, не вчиняла злочинів проти інших. А Сирійська національна армія в той час вже нападала на християн, курдів та інші меншини. Відповідно, вже були перестрілки в Алеппо між представниками турецької Сирійської національної армії та антитурецького угрупування «Хайят Тахрір аш-Шам».
«Щобільше, в аль-Джулані був меседж: “Ми маємо досягнути внутрішньої єдності для того, щоб Сирія була вільна від іноземних військ і іноземного втручання”. І це послання було не стільки Ірану (але Ірану теж), не стільки Росії (в останню чергу Росії), як Ердогану», — розповідає Данилов.
Читайте також: Кремль прагне відновити «конституційний порядок» у Сирії на тлі наступу повстанців — ISW
У 2010 році країнами Близького Сходу пройшлася так звана «Арабська весна». Це серія масових вуличних протестів, революцій та внутрішніх військових конфліктів у низці арабських країн, що почалися наприкінці року в Тунісі й триває в деяких країнах і досі.
У 2011 році частина сирійців виступила проти режиму Башара Асада. Тоді повстання придушили, і почала формуватися збройна опозиція — різноманітні угруповання та частково представники сирійської армії, які перейшли на бік повстанців. Опозиція в Сирії обʼєднана спільною метою — звільнити якомога більше території країни від режиму Асада, але все ж не централізована.
На боці Асада виступили Росія, Іран та їхні проксі-угруповання, на кшталт ліванської «Хезболли». На початку війни ще однією стороною конфлікту були радикальні ісламісти — терористи з «Аль-Каїди» та ІДІЛ, але після операцій США, спрямованих проти них, їхній вплив значно послабився.
Довідково: «Проксі-війна» (англ. proxy war) — збройний конфлікт за опосередкованої участі третьої сторони, метою якої є вплив на стратегічний результат на свою користь. Для проксі-війни характерне існування прямих довгострокових відносин між зовнішніми учасниками та сторонами, що безпосередньо беруть участь у конфлікті.
Сили повстанців підтримували країни НАТО та частина країн Перської затоки. У 2016 році урядові війська за підтримки російської авіації взяли в облогу Алеппо, ключове місто у протистоянні, повстанцям довелось його здати. До кінця 2018 року всі опорні пункти повстанців, крім частини регіону Ідліб, були взяті урядовими військами за підтримки Росії.
Водночас у 2014 році угруповання «Ісламська держава» захопило контроль над значною частиною східної Сирії та західного Іраку, що спонукало очолювану США коаліцію розпочати авіабомбардування проти неї, водночас надаючи наземну підтримку Сирійським демократичним силам, що складались з курдів. «Ісламська держава» зазнала поразки, утім її вогнища ще зберігаються в сирійській пустелі.
Близько 30% території країни, що не підпорядковується режиму Асада, контролюється низкою опозиційних сил та іноземних військ. Туреччина підтримує опозиційні групи й має військову присутність на північному заході Сирії, водночас США підтримують сирійських курдів на північному сході.
За 13 років війни в Сирії, за даними ООН, загинули понад 300 тисяч людей, близько шість мільйонів стали біженцями. Останні майже 5 років бойові дії не мали суттєвого розвитку. У 2020-му сторони, «за посередництвом Росії та Туреччини», домовилися про припинення вогню. Загалом Асад з угрупованнями, які його підтримували, тоді контролював близько 70% території країни, решту — опозиційні сили.
Наприкінці листопада 2024 року повстанці сформували нову коаліцію під назвою «Командування військових операцій» та стрімко просунулися до Алеппо. Як написав телеканал CNN, імовірно, це стало можливим «завдяки збігу обставин»: опозиція скористалася моментом, коли уряд Асада ослаблений через інші конфлікти: Росія через війну проти України забрала частину військ із Сирії, Ізраїль атакує іранців, зокрема їхні проксі-групи — ХАМАС та «Хезболлу».
29 листопада угруповання «Хайят Тахрір аш-Шам», яке очолює коаліцію опозиції, вступило в бій з урядовими силами на західних околицях Алеппо. Урядові війська не змогли їх стримати й наступного дня повідомили про «тимчасове відведення військ», нібито щоб зібрати сили для контратаки.
Сирійські військові джерела заявили Reuters, що російська та сирійська авіація 30 листопада обстріляла повстанців у передмісті Алеппо. Росія також пообіцяла Асаду додаткову військову допомогу. Зброя нібито має почати надходити протягом 72 годин. Підтверджень, що це сталося, поки не було.
Російські військові літаки в ніч на 30 листопада вперше з 2016 року завдали ударів по сирійському Алеппо, ствердив Сирійський наглядовий центр із прав людини.
Низка турецьких медіа зазначила, що сирійські урядові сили виводять війська з провінції Хама й зміщуються на південь, аби зміцнити оборону в іншій сусідній провінції, Хомсі. Такий швидкий відступ може «ставити під сумнів здатність режиму утримувати ключові території». Сирійська армія відступ поки не підтверджує. Уже 7 грудня видання Reuters написало, що повстанці вже зайшли у передмістя міста Хомс.
Ключова сила — бойове угруповання «Хаят Тахрір аш-Шам». Воно бере участь у війні в Сирії від самого початку. У 2011-му угруповання мало іншу назву — «Джабхат ан-Нусра» та було повʼязано з «Аль-Каїдою». Крім того, до його формування долучався й лідер «Ісламської держави» Абу Бакр аль-Багдаді.
У 2016 році очільник «Хаят Тахрір аш-Шам» Абу Мохаммед аль-Джулані оголосив, що розриває звʼязки з «Аль-Каїдою».
«Аль-Джулані має довгу історію еволюції — від жорсткого джихадиста до більш поміркованого ісламіста, який прагне повалити правління Башара аль-Асада», — розповідає в коментарі Суспільному Павел Войцік, дослідник тероризму у Центральній та Південно-Східній Азії.
Аль-Джулані розпустив «Джебхат ан-Нусру» та згодом обʼєднав у нове угруповання її залишки та ще кілька ідеологічно близьких до неї груп, зокрема «Харакат Нур ад-Дін аль-Зінкі», «Ліва аль-Хак», «Джейш аль-Сунна». Так зʼявилася «Хаят Тахрір аш-Шам», що позиціює себе як «незалежна від «Аль-Каїди» чи жодної іншої організації або партії».
Проте, як вважає уряд США та ООН, певний звʼязок з «Аль-Каїдою» у неї лишився.
Зараз угруповання разом з іншими повстанцями контролює більшу частину північно-західної Сирії. Мета «Хаят Тахрір аш-Шам» — встановити ісламське правління в Сирії. Угруповання прагне єдності між джихадистськими групами в країні та виступає проти будь-яких переговорів із режимом Асада. Наступ на Алеппо вони називають «стримуванням агресії». Він мав зупинити авіаудари сирійської армії та атаки на територію, яку контролює опозиція, заявив у відеозверненні Хасан Абдулгані, командир оперативного відділу опозиції.
Як читати й слухати Громадське радіо на тимчасово окупованих територіях — інструкція