У Сирії повстанці захопили ще два міста

У 2010 році країнами Близького Сходу пройшлася так звана «Арабська весна». Це серія масових вуличних протестів, революцій та внутрішніх військових конфліктів у низці арабських країн, що почалися наприкінці року в Тунісі й триває в деяких країнах і досі.

У 2011 році частина сирійців виступила проти режиму Башара Асада. Тоді повстання придушили ійпочала формуватися збройна опозиція — різноманітні угруповання та частково представники сирійської армії, які перейшли на бік повстанців. Опозиція в Сирії обʼєднана спільною метою — звільнити якомога більше території країни від режиму Асада, але все ж не централізована.

На боці Асада виступили Росія, Іран та їхні проксі-угруповання, на кшталт ліванської «Хезболли». На початку війни ще однією стороною конфлікту були радикальні ісламісти — терористи з «Аль-Каїди» та ІДІЛ, але після операцій США, спрямованих проти них, їхній вплив значно послабився.

Довідково: «Проксі-війна» (англ. proxy war) — збройний конфлікт за опосередкованої участі третьої сторони, метою якої є вплив на стратегічний результат на свою користь. Для проксі-війни характерне існування прямих довгострокових відносин між зовнішніми учасниками та сторонами, що безпосередньо беруть участь у конфлікті.

Сили повстанців підтримували країни НАТО та частина країн Перської затоки. У 2016 році урядові війська за підтримки російської авіації взяли в облогу Алеппо, ключове місто у протистоянні, повстанцям довелось його здати. До кінця 2018 року всі опорні пункти повстанців, крім частини регіону Ідліб, були взяті урядовими військами за підтримки Росії.

Водночас у 2014 році угруповання «Ісламська держава» захопило контроль над значною частиною східної Сирії та західного Іраку, що спонукало очолювану США коаліцію розпочати авіабомбардування проти неї, водночас надаючи наземну підтримку Сирійським демократичним силам, що складались з курдів. «Ісламська держава» зазнала поразки, утім її вогнища ще зберігаються в сирійській пустелі.

Близько 30% території країни, що не підпорядковується режиму Асада, контролюється низкою опозиційних сил та іноземних військ. Туреччина підтримує опозиційні групи й має військову присутність на північному заході Сирії, водночас США підтримують сирійських курдів на північному сході.

За 13 років війни в Сирії, за даними ООН, загинули понад 300 тисяч людей, близько шість мільйонів стали біженцями. Останні майже 5 років бойові дії не мали суттєвого розвитку. У 2020-му сторони, «за посередництвом Росії та Туреччини», домовилися про припинення вогню. Загалом Асад з угрупованнями, які його підтримували, тоді контролював близько 70% території країни, решту — опозиційні сили.

Що відбувається в Сирії зараз?

Наприкінці листопада 2024 року повстанці сформували нову коаліцію під назвою «Командування військових операцій» та стрімко просунулися до Алеппо. Як написав телеканал CNN, імовірно, це стало можливим «завдяки збігу обставин»: опозиція скористалася моментом, коли уряд Асада ослаблений через інші конфлікти: Росія через війну проти України забрала частину військ із Сирії, Ізраїль атакує іранців, зокрема їхні проксі-групи — ХАМАС та «Хезболлу».

29 листопада угруповання «Хайят Тахрір аш-Шам», яке очолює коаліцію опозиції, вступило в бій з урядовими силами на західних околицях Алеппо. Урядові війська не змогли їх стримати й наступного дня повідомили про «тимчасове відведення військ», нібито щоб зібрати сили для контратаки.

Сирійські військові джерела заявили Reuters, що російська та сирійська авіація 30 листопада обстріляла повстанців у передмісті Алеппо. Росія також пообіцяла Асаду додаткову військову допомогу. Зброя нібито має почати надходити протягом 72 годин. Підтверджень, що це сталося, поки не було.

Російські військові літаки в ніч на 30 листопада вперше з 2016 року завдали ударів по сирійському Алеппо, ствердив Сирійський наглядовий центр із прав людини.

Низка турецьких медіа зазначила, що сирійські урядові сили виводять війська з провінції Хама й зміщуються на південь, аби зміцнити оборону в іншій сусідній провінції, Хомсі. Такий швидкий відступ може «ставити під сумнів здатність режиму утримувати ключові території». Сирійська армія відступ поки не підтверджує.

Повстанці

Ключова сила — бойове угруповання «Хаят Тахрір аш-Шам». Воно бере участь у війні в Сирії від самого початку. У 2011-му угруповання мало іншу назву — «Джабхат ан-Нусра» та було повʼязано з «Аль-Каїдою». Крім того, до його формування долучався й лідер «Ісламської держави» Абу Бакр аль-Багдаді.

У 2016 році очільник «Хаят Тахрір аш-Шам» Абу Мохаммед аль-Джулані оголосив, що розриває звʼязки з «Аль-Каїдою».

«Аль-Джулані має довгу історію еволюції — від жорсткого джихадиста до більш поміркованого ісламіста, який прагне повалити правління Башара аль-Асада», — розповідає в коментарі Суспільному Павел Войцік, дослідник тероризму в Центральній та Південно-Східній Азії.

Аль-Джулані розпустив «Джебхат ан-Нусру» та згодом обʼєднав у нове угруповання її залишки та ще кілька ідеологічно близьких до неї груп, зокрема «Харакат Нур ад-Дін аль-Зінкі», «Ліва аль-Хак», «Джейш аль-Сунна». Так зʼявилася «Хаят Тахрір аш-Шам», що позиціонує себе як «незалежна від «Аль-Каїди» чи жодної іншої організації чи партії».

Проте, як вважає уряд США та ООН, певний звʼязок з «Аль-Каїдою» у неї лишився.

Зараз угруповання разом з іншими повстанцями контролює більшу частину північно-західної Сирії. Мета «Хаят Тахрір аш-Шам» — встановити ісламське правління в Сирії. Угруповання прагне єдності між джихадистськими групами в країні та виступає проти будь-яких переговорів із режимом Асада. Наступ на Алеппо вони називають «стримуванням агресії». Він мав зупинити авіаудари сирійської армії та атаки на територію, яку контролює опозиція, заявив у відеозверненні Хасан Абдулгані, командир оперативного відділу опозиції.

---

Як читати й слухати Громадське радіо на тимчасово окупованих територіях — інструкція

---