Теплоелектростанція, пошкоджена ракетним ударом Росії. Фото: RETERS
Гість — виконавчий директор Асоціації «Енергоефективні міста України» Святослав Павлюк.
Олена Новікова: Є багато дописів у Facebook, де користувачі обурюються непідготовленістю до захисту Трипільської ТЕС від удару ракетами. Роз’ясніть, чому цей об’єкт, наприклад, не закопали на кілометр у землю.
Святослав Павлюк: Насамперед треба пояснити, який розмір мають об’єкти, котрі ми збираємося захищати. ТЕС — це величезна споруда, яка має турбіну, котельну установку, трансформатори. Це приблизно футбольне поле. До того ж це об’єкт висотою поверхів 5-6.
Такий здоровенний комплекс неможливо закопати в землю або якось особливо інакше захистити, окрім як прикрити засобом ППО.
Можна захистити якісь окремі елементи, можна прикрити мішками з піском якісь трансформатори чи лінії. Але пряме попадання у конструкцію цієї будівлі, обрушення стін завжди щось пошкодить. Невідомо, що пошкодить, бо залежить від того, куди прилетить, але пошкоджено щось точно буде.
Тому прикрити всю станцію мішками з піском чи бетонними блоками — неможливо. Прикрити якісь окремі елементи — можливо, але це захистить лише від осколків, а не від прямого попадання ракети.
Тож, чи треба намагатися прикрити ТЕС? Так, треба. Чи дає це гарантії? Ні, не дає. Фізичний об’єкт такого розміру можна прикрити лише засобом ППО.
Читайте також: 100% захисту ні від чого нема — Кучеренко про захист Трипільської ТЕС
Олена Новікова: Денис Шмигаль свого часу говорив, що на захист критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору уряд виділив 9,7 мільярда гривень. Після ударів по Трипільській ТЕС дуже багато людей викривили цю інформацію і сказали, що ледь не на одну Трипільську ТЕС пішло 9,7 мільярда.
Святослав Павлюк: Мені складно це коментувати. Тому що одна справа — планувати, друга — витрачати, третя — використовувати з розумом. Це б мало бути предметом запиту депутатів, якогось розслідування.
Проблема в тому, що у часи війни «Укренерго», «Нафтогаз», «Укртрансгаз» не подають жодних даних, куди що прилітало, де що пошкоджено, де ми що зремонтували. Тому всі ці розмови про витрачені 10 мільярдів є теоретичними.
Масштаб нашої енергетичної системи великий, і я не маю жодної інформації про те, чи витратили такі гроші, куди їх витратили. Я можу сказати що бетонні блоки, мішки я бачив. Чи їх треба було на стільки грошей, я не знаю, бо не розумію масштабу, скільки того взагалі робили по країні. А країна величезна, у нас сотні підстанцій. Зрештою, знайти машину, привезти пісок, змонтувати й поставити конструкцію — це коштує певних грошей. Чи треба було на це 9 мільярдів? Я не можу це коментувати, бо я просто не знаю.
Якщо комусь це важливо дізнатися, то це можуть бути народні депутати, які все-таки мають право доступу до цієї інформації. Вони можуть сформувати якусь комісію, зробити запит до уряду. А я того не можу ні підтвердити, ні спростувати.
Читайте також: «Росіянам не вдасться знищити шляхи постачання електроенергії до Харкова» — Харченко
Святослав Павлюк: У нас зараз всі великі станції виведені з ладу, і мене хвилює, як ми готуємося до наступної зими, до проходження опалювального сезону, до втрати спроможності нашої енергосистеми генерувати й передавати електричну енергію для того, щоб ми пройшли піки споживання. Це буде і влітку, і взимку.
Тому я б більше цікавився тим, скільки у нас виготовляють газопоршневих чи турбінних систем для генерації. А скільки ми можемо їх закупити й привезти, і чи є на це гроші?
Минулого року нам американці подарували одну газотурбінну систему на 20 мегаватів, ми привезли її літаком, і вона рік у нас стоїть, ми її за рік не вмикали. «Енергоатом», до речі, зобов’язав її встановити й, якщо я добре розумію, оплачував її доставлення літаком. І мені такі речі важливіші, ніж мішки з піском.
Є багато розмов про розгалуження системи генерації, про те, що нам треба не відбудовувати великі ТЕЦ і ТЕС, а ставити малі генераційні установки.
При цьому в Україні ще в одному місті є подарована німецька когенераційна система, і вона теж простояла рік, її не вмикали.
Тобто ми маємо, як мінімум, два випадки в країні, коли у подаровані потужні суперсучасні системи не вмикали ні разу за рік. Тоді постає питання того, чи розуміємо ми, чому ці системи не були встановлені; які в нас є технічні чи юридичні бар’єри; що ми зробили, щоб ці бар’єри зняти. Як ми збираємося готуватися до зими, якщо ми не можемо розібратися з двома типовими системами.
Я б на місці журналістів більше питав про те, чому ми закуповуємо гроші на будівництво фундаменту Хмельницької АЕС. Атомна енергетика це важлива річ, треба ставити нові реактори, будувати нові установки, але в нас бракує грошей у країні. На будівництво одного реактора (при тому під нього немає проєктної документації, дозволів і погоджень) ми вже закуповуємо гроші, а його запустять років через 10.
Ми маємо перспективу дуже складно пережити наступну зиму, на рівні дров, і я не розумію, що робить Міністерство енергетики, «Енергоатом». Я б на цьому більше зосереджувався, а не на тому, де минулого року витратили гроші.
Читайте також: Що буде з енергосистемою України влітку
Святослав Павлюк: На рівні міст нам треба мати когенераційні/генераційні установки на рівні «Теплокомуненерго» й «Водоканалу», щоб ми могли мати воду і тепло, принаймні в межах централізованих систем. Тобто нам треба забезпечити своєю автономною генерацією комунальні підприємства, щоб вони могли забезпечувати подачу.
Нам треба забезпечити генерацією і системи зв’язку, адже два роки тому, під час обстрілів, випадав мобільний зв’язок.
На рівні будинків людям варто зайнятися своїми будинками: утеплитися, подивитися на трубопроводи, на спроможність мати невеличку електроенергію, щоб газові котли могли працювати для проходження опалювального сезону.
Зрештою, варто подбати про наявність твердого палива, якщо не працюватиме електропостачання та система подачі газу.
Нагадаємо, РФ здійснила в березні найпотужнішу за час війни атаку на енергооб’єкти України. Масовані ракетні атаки на українські об’єкти енергетики, які Росія здійснювала протягом 22-23 березня, значно послабили енергосистему України. Зокрема найскладнішою енергетична ситуація залишається у Харкові. У місті через обстріли було знищено ТЕЦ та усі трансформаторні підстанції.
У березні російська окупаційна армія пошкодила близько 80% потужностей ДТЕК, ворог щонайменше 10 разів поцілив по об’єктах генерації та розподілу.
За словами виконавчого директора ДТЕК Дмитра Сахарука, 5 із 6 теплових електростанцій ДТЕК пошкоджені «дуже сильно» — деякі блоки зруйновані майже повністю, деякі — частково. Також є руйнації на інших обʼєктах генерації, зокрема на Зміївській ТЕС, що в Харківській області. Також обʼєкти розподілу компанії зазнали масованих атак і «дуже серйозної шкоди» по всій країні.
Росіяни продовжують атакувати українську енергосистему й у квітні. Зокрема ворог 11 квітня зруйнував балістичними ракетами Трипільську ТЕС на Київщині. При цьому вона підлягає відновленню, енергетики вже мають пропозиції із надання обладнання від європейських країн. Втім, з огляду на постійну небезпеку російських ударів відновлення ТЕС без надання Україні систем ППО — «марна справа», вважає Андрій Гота голова наглядової ради ПАТ «Центренерго».
13 квітня в Міненерго повідомляли, що в українській енергосистемі ситуація контрольована, енергосистема працює стабільно та збалансовано.
Раніше президент Володимир Зеленський доручив військовим і дипломатам посилити системи ППО для захисту Харківщини, Сумщини та південних регіонів України.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі