Фото: Facebook / ДУМА
Олесь Санін каже, що після початку повномасштабного вторгнення стало зрозуміло, що росіяни хочуть не просто загарбати українські території та ресурси, а й винищити українців, всіх, хто є носієм української ідентичності. Тому російська армія на окупованих територіях спершу знищує інтелігенцію, спалює українські книжки тощо.
Отож, перед українцями постало питання того, як зберегти свою культуру. І важливим інструментом у цьому контексті, каже Санін, є цифровізація. Тож зараз Міністерство культури та стратегічних комунікацій, Український культурний фонд, окремі діячі культури вже працюють над цифровізацією української культурної нематеріальної спадщини.
Одним з елементів цієї цифровізації є нещодавно створений портал «ДУМА», спрямована на збереження та популяризацію традицій кобзарства.
«“ДУМА” — це можливість передати в сучасних формах тим людям, які цим цікавляться, цифрову бібліотеку, записи, опис традицій явища кобзарства. Це для того, щоб вони могли самі цим займатися, шукати в цьому щось для себе цікаве, витворювати нові явища культури — музичні, живопису, фотографії, чого завгодно», — каже Санін.
Спікер пояснює, що матеріали з порталу можна використовувати в освітніх цілях. До прикладу, для школярів на уроках можна вмикати відео або інші матеріали для ілюстрування того, як жили кобзарі, як працювали, які в них були традиції, якою була спеціальна мова тощо.
Читайте також: Так міг би звучати гомерівський епос — Тарас Компаніченко про спадщину українських кобзарів
Олесь Санін пояснює, що ми знайомі з кобзарською традицією вже 300-400 років. Але нині людей, які її перейняли, небагато.
Так, у 1930-х роках, і навіть раніше, кобзарство винищували. Людей переслідували навіть збереження чи виготовлення бандур. Відповідно, на той час лише одна людина вміла грати на старосвітській бандурі. Це був Георгій Ткаченко.
«Понад 50 років в нього майже не було учнів. Він ніде не виступав. Тільки пізніше, вже в 1970-х роках до нього знайшлося декілька людей, які хотіли це перейняти. Він насправді один-єдиний знав, як на цьому інструменті грати, як традиція кобзарства живе. Він знав твори, які виконують, — це переважно український епос, якому понад 300 років. І Георгій Ткаченко це зберіг. У нього з’явилися учні, почали передавати це далі, і ці люди об’єдналися в кобзарські цехи», — розповідає Санін.
Нині в Україні є три кобзарські цехи (об’єднання кобзарів) — Київський, Харківський та Львівський. Як пояснює Олесь Санін, велика частина сучасних кобзарів поєднують заняття кобзарством з індивідуальною мистецькою діяльністю. Серед них відомий музикант Тарас Компаніченко, який є частиною ансамблю «Хорея Козацька».
Частина людей з кобзарських цехів незрячі. І, як пояснює Олесь Санін, переважно заробляють вони з того, що грають на вулиці. Таких людей, за словами спікера, близько кількох десятків.
А з початком війни деякі кобзарі пішли на фронт. П’ятеро з них, на жаль, загинули, кілька — отримали поранення. Деякі з поранень не дозволяють продовжувати повноцінну працю.
«Зглянувшись на питання війни, експерти з ЮНЕСКО звернулися до України з тим, щоб подати саме явище традиційного кобзарства на визнання ЮНЕСКО як нематеріальної культурної спадщини України. І Україна, звичайно, це підтримала», — каже Санін.
Режисер проєкту «ДУМА» каже, що навіть є звернення від військових частин з проханням надати їм кобзаря. Вони у сучасних умовах можуть займатися ідейно-політичною роботою, підіймати моральний дух. Це схоже до того, що виконують капелани.
Але водночас є й запити на те, щоб кобзар зіграв на похороні полеглого бійця. Це, каже Санін, пов’язано з тим, що людям на похованні не достатньо промови командира, капелана чи світського священника, бо інколи ці промови досить стандартні. А спів кобзаря — це традиція, яка була і 100, і 200 років тому. Він ніби ставить воїна в один ряд з іншими оспіваними борцями за українську свободу.
Читайте також: З варяг у греки: як традиційне українське кобзарство пов’язане зі світовою музичною культурою
Нагадаємо, Асоціація сприяння розвитку кінематографа «Дивись українське» презентувала портал «ДУМА», створений за підтримки Українського культурного фонду в межах проєкту «Кобзарство. Епічна традиція».
Як зазначають на сайті Міністерства культури та стратегічних комунікацій, проєкт використовує інноваційні кроссекторальні підходи та цифрові технології для фіксації та збереження епічної музично-словесної традиції кобзарства.
Нині портал «ДУМА» містить високоякісний студійний запис близько 100 творів-дум від 12 сучасних кобзарів та лірників, 19 відео виконань епічного кобзарського репертуару, 6 фільмів-портретів кобзарів, 3 освітні відеолекції. Усі матеріали ресурсу супроводжуються тифлокоментарями – додатковим аудіосупроводом, що описують візуальні елементи та контекст.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі