Фото: 3 ОШБр
«Гац» родом з Херсонщини. До повномасштабного вторгнення й вступу в 3 ОШБр він жив і навчався на електрика в Новій Каховці. Паралельно працював у театрі за спеціальністю режисер-сценарист світла.
«Займався громадською діяльністю в місті й коледжі, був президентом студентської ради. Таким було моє життя до 24 лютого.
У мене є приятель, який лишився в Новій Каховці, щоб чинити опір там. У нас були з ним суперечки, тому що я вважав, що цей населений пункт — стратегічно важливий об’єкт, у якому є свої особливості. У нас в місті є камери на трасах, які ведуть прямі трансляції на YouTube. Коли я побачив колони техніки по 15-16 кілометрів, то сказав, що ми не впораємося без допомоги більш кваліфікованих людей. Але зрештою все добре, приятель виїхав з тимчасово окупованих територій, приєднався до нашої бригади».
«Гац» долучився до збройних сил з початку повномасштабного вторгнення, коли йому було 19 років. За цей час, рухаючись різними посадами, став командиром штурмового відділення.
«Зараз за станом здоров’я переміщений на іншу посаду. Продовую служити в Третій штурмовій, але виконую інші обов’язки, відкомандирований. Якоюсь статистикою я не володію, але в нашій бригаді багато юнаків, які бажають захищати країну».
«Гац» говорить, що від початку повномасштабного вторгнення війна суттєво змінилася, зокрема стала більш новітньою. Також змінилися потреби військових.
«Стала більшою потреба дронів, наземних комплексів, переваги в повітрі, розвідці. Якщо на початку вторгнення була потреба в артилерії, у західному озброєнні, але не надто велика, то зараз вона зростає.
У нас сформовані підрозділи безпілотних військ. Ми в бригаді розвиваємо підрозділ наземних комплексів. По всій Україні в нас багато друзів, волонтерів, просто спеціалістів, тож ми розвиваємо цю сферу, щоб наземні комплекси працювали замість людей. Така «машинка» може, наприклад, завезти на позицію воду й поїхати назад, і для цього не потрібно ризикувати особовим складом».
Українські військові освоюють західну техніку, яку отримують ми отримуємо від партнерів. Часто це виявляється не так вже й складно.
«Не можу казати за всі збройні сили або за всю Третю штурмову, але на прикладі моїх підрозділів, наприклад, бойову машину М113 ми засвоїли дуже швидко, тому що вона у використанні дуже проста. Вона значно ефективніше й краще виконує свої функції, ніж старі радянські БМП. У нас бували випадки, коли навіть звичайний боєць міг сісти за кермо М113. Весь особовий склад мого відділення проходив навчання, щоб розуміти, як користуватися цією технікою».
Сьогодні «Гац» бере участь у заходах, які Третя штурмова організовує, зокрема, для залучення людей та знайомства з цивільними.
«Зараз я сержант, який веде тестовий тиждень. Це програма від Третьої штурмової бригади, в якій ми даємо можливість всім охочим та небайдужим пройти цей тиждень та зрозуміти свої можливості.
Ми навчимо, що таке АК, яке є озброєння, як його використовувати. Навчимо тактики переміщення, що таке радіостанція, і чому важливо дотримуватися правил та протоколів розмови по ній. Найголовніше, на мою думку, — навчаємо медицини, яку потрібно сьогодні знати всім.
Тестовий тиждень — це унікальна можливість для всіх. Хтось може подивитися на «внутрішню кухню» нашої бригади, зрозуміти, що у нас класно, й захотіти долучитися. Якщо ти просто прийшов випробувати себе, зрозуміти, на що ти спроможний, — теж без проблем. Для цього не треба ніяких грошових внесків, контрактів».
Крім того, Третя штурмова організовує в Україні та Європі так звані «двіжі». Як пояснює «Гац», їх суть — спілкування та побудова зв’язків з цивільними.
«Ми намагаємося побудувати «міст», що допомагатиме нормально співпрацювати цивільному та військовому світам, хоча я й не люблю цей розподіл. Ці заходи існують для того, щоб у людей була можливість напряму ставити запитання, робити це не в коментарях і невідомо з ким спілкуватися.
«Двіж» — це формат, коли приїжджає чотири бійці з підрозділу та один наш ведучий, і ми спілкуємось на різні теми. Спочатку ми трохи розповідаємо про себе, а потім глядачі з зали ставлять запитання про те, що для них важливо та цікаво. У Європі через російське ІПСО проти нас довелося скасувати чотири «двіжі», але загальне враження дуже класне. У нас завжди були повні зали, приходили не лише українці, але й іноземці».
«Гац» вважає, що досягнення Україною перемоги складається з кількох етапів, але перший з них — єднання, як 24 лютого 2022 року.
«Перший етап, на мою думку, — це момент, коли ми об’єднаємось так само, як 24 лютого 2022 року. Коли ми зрозуміємо, що це не проблема сусіда справа, бо він воює, чи сусіда зліва, бо він працює в ДСНС, але й безпосередньо твоя. Коли ми справді об’єднаємося, зрозуміємо, що нам всім разом треба максимально працювати, скільки в нас стане сил. А далі якось з усім постараємося розібратися.
Особисто я вкрай негативно сприймаю тимчасові територіальні поступки. Не хочеться розділяти Україну під жодним видом, «папірцем». Я вважаю, що нам потрібно закінчити цю криваву війну, і жодні припинення, примирення, заморозки не мають місця бути. Для цього є багато різних причин. Можна хоч подумати про вимушено переміщених осіб, яким потрібно десь жити. Тому я намагатимусь воювати, доки зможу».