Прем'єр-міністр Вірменії Нікол Пашинян розмовляє з Путіним. Фото: EPA
Гість — політолог, старший науковий співробітник Інституту Кавказу Грант Мікаелян.
Ірина Сампан: Вірменія офіційно приєдналася до Міжнародного кримінального суду, а вчора набув чинності Римський статут, який Єреван прийняв ще у жовтні минулого року. Тож, хочеться дуже дізнатися, яка зараз ситуація і реакція у самій Вірменії. Очевидно, що Вірменія зробила ще один крок подалі від Росії, а не до неї. Хоча Єреван заявляв, що ратифікація Римського статуту необхідна йому, щоб притягнути до кримінальної відповідальності за воєнні злочини саме Азербайджан. То моє питання, невже це буде діяти лише у напрямку Азербайджану, і вірменська правоохоронна система буде і далі закривати очі на злочини Путіна та його військових в Україні?
Грант Мікаелян: У будь-якому випадку Вірменія навряд може бути співавтором позову проти Росії, оскільки і так вже доволі багато позовів подано з боку України. Тут вони навряд чи щось нове додадуть. Але в одному я точно погоджуюся: цей крок розглядається у контексті, в тому числі, і відносин з Росією, та як крок від Росії. Так його сприймають і в Росії.
Ірина Сампан: Речник Путіна Пєсков уже відреагував на членство Вірменії у Міжнародному кримінальному суді і висловив сподівання, що це не погіршить двосторонні відносини Москви та Єревана. На вашу думку, все так і залишиться, чи все ж таки Вірменія хоча б малесенькими кроками, але намагатиметься охолодити ці стосунки надалі?
Грант Мікаелян: Якщо говорити про стосунки Вірменії і Росії, то на цей час вони виглядають як такі, які постійно заморожуються. А що стосується реакції з боку Росії, то ми бачимо, що вона на цей процес доволі гостра. І, можливо, далі будуть економічні наслідки.
Читайте також: Як працює Міжнародний кримінальний суд
Ірина Сампан: Якщо говорити в контексті Карабаської війни, як Вірменія буде притягувати до відповідальності азербайджанську сторону, кого саме, чи є бачення цього?
Грант Мікаелян: Як мінімум Міжнародний суд ООН, який також розташований в Гаазі, вже у лютому минулого року постановив, що Азербайджан повинен зняти блокаду з Нагорного Карабаху. Як ми знаємо, Азербайджан не прислухався, і через 7 місяців після цього встановив там різню і звинуватив населення.
На цей час, поки що немає судових процесів проти Азербайджану з боку Вірменії, і поки що немає впевненості, що вони відбуватимуться. Тим більше, що вірменське керівництво сьогодні боїться спровокувати Азербайджан на нову війну, а азербайджанське керівництво регулярно загрожує такою. Чи будуть позови пізніше — поки важко сказати, але, принаймні, цей крок презентували як засіб для таких позовів у майбутньому.
Ми бачили, що, наприклад, Південно-Африканська Республіка теж ратифікувала Римський статут, приєдналася до Міжнародного кримінального суду. У Росії теж були незадоволені цим рішенням, бо Путін не зміг приїхати в ПАР, а тепер ПАР виставила позов проти Ізраїлю. Тобто такий прецедент є, тому дивитимемося, як в цьому сенсі розвиватиметься правова ситуація.
Слухайте також: Чому МКС досі не видав ордер на арешт Лукашенка?
Ірина Сампан: Нещодавно прем’єр-міністр Нікол Пашинян в етері Громадського радіо Вірменії, наших колег, заявив, що країні потрібна нова Конституція. Що він усе переосмислив, раніше він був проти, тепер він за. І, зокрема, після революції 2018-го року, після 44-денної війни у 2020 році, мовляв, що «стара Конституція 1995-го року зараз відірвана від громадянського суспільства, і народ ніколи її не приймав». На вашу думку, чи дійсно назріло це рішення щодо зміни Конституції? Чи варто зараз проводити якісь референдуми? Чи зараз суспільство готове до цього? Після таких подій, після війни, після Карабаху і так далі?
Грант Мікаелян: Конституцію Вірменії усі в минулому змінювали під себе. У 1995 році перша Конституція була прийнята, щоби збільшити повноваження тодішнього президента. Після того кожний президент вносив суттєві поправки. І в 2010 році Пашинян вніс свої поправки, але провів їх через парламент. І щоразу ці зміни були направлені на посилення влади. Але врешті вони оберталися проти того, хто їх прийняв. І зараз також, ймовірно, це відбудеться.
Щоразу як проходив референдум по Конституції, виникали серйозні розмови стосовно того, наскільки цей референдум легітимний, і наскільки багато людей проголосували дійсно за.
Зараз Азербайджаном висунута пряма вимога про зміну Конституції, виключення звідти всіх пунктів, які стосуються Нагорного Карабаху. Зараз мова йде про прийняття нової Конституції під шантажем, і вона має бути написана в Баку, і має сприяти тому, щоб Азербайджан перебудував державність Вірменії в більш прийнятному для себе вигляді. Це те, що вимагає Азербайджан, і те, що хоче нав’язати Пашинян.
Судячи із замірів суспільної думки, на референдумі він таку Конституцію провести не зможе. Але також тут виникають нові ризики: ризики війни і ризики дестабілізації.
Цю Конституцію взагалі за законом провести не буде можливо, тому що, знову ж таки, більшість населення проти. Тому що передбачається впровадження якихось пунктів, які взагалі суперечать усім уставним документам держави. Навіть якщо Пашиняну це вдасться, то будь-яка наступна влада, коли б вона не прийшла (а таким кроком Пашинян це прискорить), скасує це рішення, поверне стару Конституцію і перепише закони. А, можливо, навіть скасує всі закони, прийняті нинішньою владою.
Я не думаю, що є хоч якісь законні інструменти прийняття таких документів як Конституція, тим більше під тиском з боку Азербайджану.
Читайте також: Для них ця війна — шанс заробити — військовий про те, як Казахстан, Узбекистан та інші допомагають РФ обходити санкції
Нагадаємо, із 17 липня 2018 року Міжнародний кримінальний суд (МКС) здійснює свою юрисдикцію щодо злочинів агресії. Після Нюрнберзького і Токійського трибуналів жоден інший міжнародний суд не мав навіть теоретичної можливості переслідувати осіб, винних у злочині агресії.
Торік у березні стало відомо, що Міжнародний кримінальний суд для розслідування воєнних злочинів Росії в Україні зібрав додатково майже $5 мільйонів.
Тоді ж, у березні, Палата досудового провадження II Міжнародного кримінального суду видала ордери на арешт президента РФ Путіна, а також Марії Львової-Бєлової, яка є уповноваженою президента РФ у справах дитини. Їх обох підозрюють у скоєнні воєнного злочину — незаконній депортації та переміщенні дітей з окупованих районів України до Російської Федерації, що відбувалося щонайменше з 24 лютого 2022 року.
Уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець переконаний, що було б доцільно, щоб Міжнародний кримінальний суд висунув звинувачення російській стороні з приводу цивільних заручників, оскільки РФ протизаконно затримує українських громадян на тимчасово окупованих територіях та на території Росії.
Також він вважає, що Міжнародний кримінальний суд міг би висунути звинувачення російському президенту Путіну щодо жертв насильницьких зникнень.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі