Як звучить голос душі Івана Марчука у Відні: розповідає художник
В етері Громадського радіо з українським митцем, засновником такої техніки живопису, як пльонтанізм, Іваном Марчуком говоримо про його виставку «Голос моєї душі», що проходить у столиці Австрії.
9 лютого в центрі Відня в будинку Aula der Wissenschaften відкрилася найбільша виставка українського художника Івана Марчука — «Голос моєї душі». На ній представлено близько 300 робіт митця, а триватиме вона до 18 лютого.
З Іваном Марчуком говоримо про його виставку та голос його душі.
Про виставку «Голос моєї душі»
Іван Марчук: Той подив, який я дав українській громаді на виставці в Австрії, доходить до сліз. Виставка дуже популярна, це тріумф моєї виставкової діяльності. Такої виставки ще не було.
Вона дуже велика, розташована на прекрасній площі. Це найкраще місце з усіх, де я виставлявся по всьому світу.
Народ йде, втішається. Усі розривають мене наліво й направо до фотографії, усі питають, дякують, дивуються, як можна таке зробити. У мене тут представлено понад десять різних Марчуків, тому що я представляю близько 15 різних іпостасей у своїй творчості.
Виставка — просто бомба. Всі кажуть, що такого ще австрійці не бачили. Та й приїздило чимало гостей з Європи спеціально на цю подію. Так що резонанс пішов по всій Європі, а може і далі.
Читайте також: У Берліні пройде виставка про південь України у фільмі «Редакція» Романа Бондарчука
Про австрійського глядача
Іван Марчук: В Австрії треба завойовувати прихильність глядача. Але до мене приходять багато австрійців на виставку, приїжджають з різних регіонів країни. Всі захоплені, і я не можу переказати все, що вони кажуть, як вони мені вдячні.
Був на виставці австрійський канцлер і навіть замовив пару принтів. Тобто й до нього дійшов розголос про цю подію. Так що на публіку я, як кажуть, не ображаюся.
Андрій Куликов: Що кажуть й що запитують про Україну?
Іван Марчук: Про цю тему ніхто нічого не питає. Вони люди, які люблять себе, тому це питання не порушували ніяк.
Читайте також: Ми — некультурна, немузейна країна, — Іван Марчук
Про голос душі Івана Марчука
Іван Марчук: «Голос моєї душі» — це назва, яка з’явилася, коли я захотів бути зовсім іншим художником на планеті Земля. 11 років я вчився і сказав, що хочу бути ненормальним художником. Усе, що мене вчили 11 років, я викинув на смітник і почав малювати не знаю що. Я повністю вимкнув логіку, мізки. Працювали інтуїція і підсвідомість. Я не знав, що роблю, і дуже тішився, що не знаю.
Оцінки професор не ставив, я відчув величезну свободу і почав малювати те, що мені якась сила посилала на папір — рука механічно водила. Виходило зовсім інше мистецтво, не таке, якому мене вчили. І коли я задумався, що я роблю, то сказав, що це буде голос моєї душі.
Так продовжується голос моєї душі. Він перетворився на стовбур дерева, а дерево росте.
Андрій Куликов: А воно росте більше корінням чи кроною?
Іван Марчук: Кроною. Дерево живе, пускає гілочки. Першою гілочкою був пейзаж. Пейзаж я почав малювати, тому що придумав зовсім іншу технологію, відому вже на весь світ як пльонтанізм. Адже українська земля настільки райською була. Я на землі виріс і почав оспівувати цю землю.
Другою гілочкою були кольорові прелюдії. І так пішло аж до 15 різних Марчуків.
Іван Марчук — народний художник України, лауреат Національної премії України імені Шевченка. Він створив нову техніку живопису під назвою «пльонтанізм» — нашарування дрібних ліній, з яких будується унікальна композиція кольору та світла.
Нагадаємо, в листопаді минулого року картину Івана Марчука «Тут спокій поселивсь» продали за €76,2 тисячі на аукціоні сучасного мистецтва Sothebyʼs у Лондоні. Новий власник картини невідомий.
Як повідомив благодійний фонд «Повернись живим», картину Івана Марчука «Сад спокуси» у червні 2022 року продали на благодійному аукціоні Art can help, організованому аукціонним домом Goldens, за $120 тисяч. Половину із виручених коштів скерували на допомогу ЗСУ.
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі
При передруку матеріалів з сайту hromadske.radio обов’язково розміщувати гіперпосилання на матеріал та вказувати повну назву ЗМІ — «Громадське радіо». Посилання та назва мають бути розміщені не нижче другого абзацу тексту