«Якщо росіяни не взяли місто в 2022, то тепер точно не візьмуть» — журналістка про настрої харків'ян

Гості — кореспондентка Громадського радіо, представниця Центру журналістської солідарності в Харкові Анна Черненко, а також директор департаменту цивільного захисту Харківської ОВА Іван Сокол.

Настрої містян щодо наративів про наступ

Анна Черненко: 22 березня, ми всі прокинулися від низки дуже шалених ударів, а потім на добу (в моєму районі на три доби) повністю опинилися без світла. Але зараз ситуація більш-менш вже стабільна.

Андрій Куликов: Останніми днями росіяни особливо активно пропагують майбутнє захоплення, а іноді знищення, а іноді знелюднення Харкова. Які в місті настрої у зв’язку з цим?

Анна Черненко: Ми навіть пішли опитувати містян, що вони думають, про це. Ми — це я і колега. Харків’яни сказали, що вони, звісно, читають, моніторять, але такого страху немає. Чому так? Тому що ми насправді оці вкиди отримуємо ледь не щотижня.

Вони просто не так часто виходять на широкий загал, на всю увагу України. Тому харків’яни звикли до такого. Головна відповідь, яку ми почули від містян, що, «якщо вони не взяли в 2022-му році, коли все було, м’яко кажучи, не так готово до супротиву, то тепер точно не візьмуть».

Ситуація на прикордонних районах

Іван Сокол: Якщо було відносне затишшя стосовно північних кордонів (Сумщина, Чернігівщина), то у нас цього затишшя не було з моменту деокупації. Фактично щодня була яскраво виражена атака на прикордонні райони. Люди навіть коли поверталися додому, проживали там два-три тижні максимум і їхали у зворотному напрямку, тому що цей тероризм тривав щоденно.

І якщо, наприклад, казати за минулу добу, то тільки згідно з офіційними даними, було запущено близько 20 КАБів по прикордонню та не менше чотирьох ракет типу С-300.

Фактично Куп’янщина щогодини під артилерійським вогнем. Вчора взагалі люди просто не могли вийти з дому, тому що був прицільний та щільний обстріл центральної частини міста. Постраждали приватні будинки, об’єкти комунальної власності, навіть є поранені. Це стосовно тероризму мирного населення.

Андрій Куликов: І що у зв’язку з цим робиться з евакуацією населення? Наскільки наполегливо органи влади радять нашим людям виїжджати із прикордоння? А наскільки покладаються на їхній здоровий глузд?

Іван Сокол: Керівництво ОВА щоденно здійснює моніторинг ситуації. Кожні три дні збирається евакуація комісії в територіальних громадах для розв’язання питань стосовно евакуації. У нас вже більше, ніж 56 населених пунктів з прикордоння, на яких вже було зазначено обов’язкову евакуацію дітей. Ситуація з обстрілами моніториться щоденно.

У разі необхідності ухвалення рішень щодо евакуації, у разі активності бойових дій, збільшення рівня тероризму з боку держави-агресора, будуть невідкладно вжиті всі заходи стосовно евакуації мирного населення. Особливо дуже кричуще питання — це діти. Щодо забезпечення життя та здоров’я дітей ми зробимо все необхідне для того, щоб вони не постраждали.

Читайте також: На Харківщині за добу ворог обстріляв близько 20 населених пунктів, двоє поранених

Чи є зміни в організації безпеки

Анна Черненко: Ті рейки, на яких ми живемо останні півтора року, незмінні. У нас єдине, що зміну суттєво внесло, — це блекаут. Коли люди зрозуміли, що хтось, можливо, виявився трошки не готовим до цього, хоча всі чекали. Але, ось з кількома людьми спілкувалися, хтось каже: «Я не виливав запаси води ще з того блекауту». Тому, в принципі, якихось змін на міському, побутовому рівні я не помічаю.

Інколи бувають певні перевірки на блокпостах від наших правоохоронців. Це пов’язано з різного роду небезпекою і роботою. А так, нічого. Єдине, що при повітряній тривозі може GPS вимикатися. Ми теж за картами блукаємо трошки — наші таксисти, наші водії, що користуються GPS. Це теж такий побутовий невеликий прояв, але всі вже розуміють, що це захід безпеки.

Андрій Куликов: Як із тими, кого ми називаємо переміщеними особами? Скільки збільшується, зменшується?

Анна Черненко: Коли мер міста, наприклад, говорить про те, що нас понад мільйон — там велика доля внутрішньопереміщених осіб. Ми розуміємо, що нашими сусідами стали люди з Куп’янщини, з Вовчанщини. Вони перебралися сюди в більшу безпеку. Ми розуміємо, що поруч є місця компактного проживання, ці гуртожитки чи готелі, де живуть внутрішньопереміщені особи. Наші нові сусіди, скажімо так, наші нові харків’яни, які вірять, що повернуться додому, але в них там дуже все складно.

Тому дійсно дуже багато людей. І от знаєте, коли говориш з такими людьми, які з покоління в покоління живуть у Харкові, вони найбільше помічають: що тут змінилося, нова родина, нові діти на майданчиках.

Найбільше ми побачили, що містян дуже багато в перший, другий, третій день блекауту. Сквери, парки, вулиці були заповнені людьми і дітками. Тому що важкувато було емоційно лишатися в темних кімнатах, оселях.

Дії Харківської ОВА

Іван Сокол: Зараз на північно-східному прикордонні триває будівництво опорних пунктів, ходів сполучення, бліндажів, також облаштовується укріплення та різні бетонні споруди для ведення вогню та оборонних дій військового характеру. Усе відбувається відповідно до проєктів Міністерства оборони та з ураховуванням пропозицій військових, які базуються на цьому напрямку. Усі локації вибиралися разом з військовими.

Земляні роботи зараз на фінальному етапі. Далі облаштовуватимуть сполучення, встановлюватимуть різні бетонні конструкції. За всіма напрямками області роботи тривають досить в активному темпі. І з огляду на значну площу території, яку планують збудувати. Моя думка, що зараз усе дуже активно, вкрай активно. Залучені військові, спеціалісти для того, щоб координувати, коректувати та оперативно реагувати на ті чи інші зміни. Продовжуємо укріплювати кордони.

Андрій Куликов: Ворог знову прицільно б’є по енергетичних об’єктах. Не лише в Харківській області, але знаємо, що у Харківській і в Харкові завдано великої шкоди теж. Якою мірою це створює труднощі у діяльності обласної військової адміністрації?

Іван Сокол: Це створює труднощі для життєдіяльності та забезпечення абсолютно всього Харківського регіону. Спеціалісти ще продовжують аналізувати ситуацію для того, щоб розуміти надалі терміни, вартість відновлення та вартість обладнання, яке потрібно буде знайти.

Працюємо над тим, щоб зменшити графіки подачі світла з 6 годин до 4 годин. Руйнування значні. І що характерно, руйнування зазнали не тільки об’єкти генерації, а також об’єкти передачі електроенергії. Що стосується звичайних мешканців, то на цей час ми на піку підключення саме цієї категорії населення.

Читайте також: Зараз у росіян немає людей для наступу на нових операційних напрямках — на Харків, Суми чи Київ — військовий оглядач

Про новий Центр журналістської солідарності у Харкові

Анна Черненко: Я думаю, ми ще в процесі знайомства з усіма колегами, тому що є певний кістяк, який часто в нас працює. Приходить сюди працювати або в коворкінг, або в соціальних мережах веде з нами активності. Насправді ми відкрилися тільки в грудні минулого року й тому ще стаємо ноги. І тим більше дуже радує, що в Харкові кілька хороших центрів підтримки журналістів. Це і «Медіахаб», це і «Накипіло», це тепер і наш «Центр журналістської солідарності». Це представники «ІМІ». І це дуже радує насправді, що є до кого звернутися, щоб наші колеги-медійники не лишалися на самоті.

Бо зараз помічаю, що дуже багато людей закривається. Усе складніше емоційно все працювати в нашій царині, але все одно є куди піти. Просто піти кави хоча б попити, щоб не бути наодинці. У нас є коворкінг, де є електрика завжди. Сподіваюся, ми дійдемо до тієї хвилинки, коли у нас має бути інтернет постійний. У нас можна взяти в оренду безоплатно спорядження захисне, якщо людина їде на фронт.

Тут є певні програми фінансової підтримки завдяки Національній спілці журналістів. Коли хтось страждає з колег від обстрілу, є певна невелика фінансова підтримка. Гуманітарні набори так само роздаються колегам.

Ми колись знімали історію прекрасної родини з Капітулівки. Письменник Вакуленко, якого вбили, звідти родом. Це передмістя Ізюма. Там є літня пара, він інженер, прилаштував кілька проволочок, стару антенну і слухав радіо. Вони дістали карту й дивилися, як проходить наступ на окупантів, відкидання цих окупантів з рідної домівки. От інформації не було жодної. Єдине, до чого вони змогли достукатися, це радіо. Тому вага будь-якого джерела інформації — вона шалена.

Читайте також: Окупанти знищили пункт швидкої допомоги на Харківщині, поранені фельдшер та водій (ФОТО)

Про дітей, які живуть під обстрілами

Андрій Куликов: У переході тієї станції метро, де я виходив, щоб потрапити до Центру журналістів, я побачив виставку дитячих малюнків під гаслом «Ми харків’яни». Поруч там висить плакат, на якому написано, що «міна може ховатися там, де ти її не очікуєш. Не підходь до небезпечних предметів і телефонуй 101». Наскільки наявність дітей у такому небезпечному місті сприймається нормально дорослими? Можливо, є заклики евакуювати дітей?

Анна Черненко: Дуже важке питання. Дуже-дуже. От насправді та виставка — це кілька класів метрошколи. Оце їхні малюнки.

Андрій Куликов: А це ті, що навчаються в метро?

Анна Черненко: Це їхні малюнки, так.

Сприймається дуже важко, коли ми чуємо сигнали повітряної тривоги і бачимо, що діти і дорослі продовжують лишатися на вулиці. Але якщо постійно перебувати в укритті, то можна і не виходити протягом дня чи виходити всього на кілька годин, бо повітряних тривог дуже багато. На початку сприймалося важче. Зараз уже ми трошки змирилися з цим, що ми можемо, ми мусимо, ми маємо жити тут.

І головне, з чим особисто я зжилася — із тим, що це право людини вирішувати, де бути. Коли ми говоримо про дуже прифронтові села, коли от просто в тебе лінія оборони проходить і лінія, відповідно, ворожого наступу, то тоді, так, однозначно виїжджати, примусово евакуюватися. Якщо говоримо про Харків, то тут — на розсуд батьків.

Нагадаємо, в інтерв’ю CBS News президент України Володимир Зеленський заявив, що російські окупаційні війська можуть готуватися до нового наступу, який очікується приблизно наприкінці травня або ж у червні.

Він наголосив, що Україні необхідна допомога, «щоб готувати відповідні бригади, яким прийдеться воювати за нашу землю особливо в момент контрнаступальних дій, які Росія хоче почати».

«А до цього нам потрібно не тільки підготуватися, нам потрібно не тільки стабілізувати ситуацію, тому що партнери іноді дуже радіють, що ми стабілізували ситуацію. Ні, я кажу, що нам потрібна допомога зараз», — сказав Володимир Зеленський. 

За оцінюваннями низки західних ЗМІ, над Харковом знову нависає загроза російського наступу.  

Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський наголосив, що українські військові проводять великий комплекс робіт із фортифікаційного обладнання територій, на яких ворог може вдатися до наступальних дій. Можливий наступ на Харків стане для окупаційних військ РФ фатальною помилкою.

Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі