Фото: WHNT.com
Як пояснює Юлія Проліт, букток (BookTok) — це контент соціальної мережі TikTok про книжки. Загалом частку «бук» додають до книжкового контенту в різних соцмережах: буктюб — книжковий YouTube, букстаграм — книжковий Instagram.
Букток з’явився в США приблизно в часи ковіду. Люди викладали в TikTok відео, де ділилися враженнями від прочитаних книг, і від цього пішов вищезгаданий термін.
«Але тут важливо, що алгоритми TikTok як соцмережі дозволяють охопити трошки більшу аудиторію і виходити за межі книжкової бульбашки. Тому букток став ніби окремим явищем, і люди почали сприймати його дещо окремішно від такого ж контенту в інших соцмережах», — каже блогерка.
Юлія Проліт каже, що за кордоном є ціле дослідження, яке показує, що багато читачів почали читати саме через те, що їм потраплялися відео з книжковими рекомендаціями у TikTok.
Також букток, зокрема, сприяв розвитку книжкових клубів в Україні. За словами нашої спікерки, у нас загалом спостерігається відродження такого виду дозвілля. Адже існують і офлайн книжкові клуби, і онлайн, і у форматі подкастів.
Читайте також: Люди звикли бігти в аптеку за фуфломіцином, але не бігти до книгарні — Коваль
Юлія Проліт каже, що переважно глядачі буктоку — це жіноча аудиторія. Тому у буктоці, відповідно, стають популярнішими книги, розраховані на жінок.
А загалом же найпопулярніші книжки в буктоці ті, які викликають найбільше емоцій у читачів.
«Умовно кажучи, якщо на відео ви плачете над книжкою, то, скоріш за все, книжку підуть і розкуплять. Тому що всім цікаво, чому ви над нею плачете. Або коли якийсь надзвичайний захват на відео в якогось блогера, то люди підуть і куплять, тому що їм цікаво, що ж такого викликало саме цей захват. Букток якраз продає оцю емоційність, тому що у тебе в середньому є максимум три хвилини на те, щоб пояснити глядачу, про що книга. І що коротший та емоційніший відгук, то більша імовірність, що книга стане популярною», — пояснює спікерка.
При цьому блогерка каже, що при виборі книжки варто все-таки спиратися на свої читацькі смаки, а не на її популярність у буктоці. Адже популярна книга може не підходити вам за жанром, анотацією персонажами тощо.
Сама ж Юлія часто купує популярні книжки або новинки, адже це частина її професії — оглядати те, на що є запит.
Читайте також: Ще 15 років тому книгарні в Україні закривалися, сьогодні ситуація інша — Олександра Коваль
Наша спікерка каже, що видавництва почали співпрацювати з буктокерами не так давно, але деякі книжкові блогери вже заробляють на цьому. При цьому Юлія Проліт каже, що просування книжки видавництва за допомогою емоційності, притаманній буктоку, це не основний метод просування. Блогери можуть робити відгуки на конкретну книгу чи згадувати її у такому жанрі, як розпаковування.
Також лише нещодавно книжкових блогерів почали запрошувати на різні книжкові фестивалі, де раніше були видавці, автори, перекладачі — безпосередні учасники видавничого процесу.
Але буктокери поки не залучені, наприклад, до просвітницької діяльності, до співпраць зі школами, бібліотеками чи іншими освітніми установами.
«Всі знають, що книгоблогерство є, що букток є, проте не всі ставляться до цього серйозно. Воно і зрозуміло, з одного боку, чому. Але я думаю, ми колись прийдемо до іншого. Але я не впевнена, що так скоро, щоб саме книжкові блогери, особливо ті, які з буктоку, ставали частиною просвітницької діяльності. При цьому велика кількість молоді таки стежить за цими книжковими блогерами. Просто, мені здається, досі не звернули увагу на це в нас, тому таких проєктів поки що немає», — розповідає Юлія Проліт.
Нагадаємо, книгарня «Сенс на Хрещатику» та ГО «Україна без сміття» запустили ініціативу зі збору російських книжок на перероблення. Зібрані книжки передадуть картонно-паперовому комбінату. Усі вторговані від перероблення гроші організатори спрямують на збір «Сенсу» та фонду «Гуркіт» на мобільну станцію MECHATRONICS для 101-ї бригади ППО. Мета збору — понад 7 млн грн.
Для збору необхідної суми потрібно понад 1076 тонн російських книжок. Принести їх можна на перший поверх «Сенсу на Хрещатику» (Київ, вул. Хрещатик, 34) або на станцію «Україна без сміття» (Київ, вул. Саперно-Слобідська, 25/4).
Повністю розмову слухайте у доданому аудіофайлі