«Балотуватися на мера Києва я можу, а обирати його — ні. Парадокс», — переселенка

1 мільйон 517 тисяч осіб, зареєстрована Міністерством  соціальної політики,  є внутрішньо переміщеними особами, які вимушено покинули окуповані території. Їх позбавили права брати участь у місцевих виборах 25  жовтня 2015р. Це парадокс — люди свідомо виїхали з окупованих територій, стали членами місцевих громад, вони працюють, сплачують податки у місцевий бюджет, їхні діти ходять до місцевої школи і вони позбавлені права обирати місцеву владу.

Громадські організації розробили три законопроекти, які законодавчо передбачали механізм, який дав би можливість брати участь у місцевих виборах  внутрішньо переміщеним особам.  Згідно нашого законопроекту, брати участь у виборах могли лише ті, хто особисто за 15 днів до виборів прийде із заявою до органів державного реєстру і подасть заяву, що він змінює свою виборчу адресу на термін не менше, як 365 днів. Але ці законопроекти проігнорували. Більше 1,5 мільйона громадян України не зможуть брати участь у виборах.  Це є порушенням конституційного права громадян України і воно дуже зашкодить іміджу України на міжнародній арені, — голова Всеукраїнської громадської організації у справах вимушених переселенців Оксана  Єрмішина.

Марія Бабич: Пані Оксано, ви вже півтора року живите в Києві. Ви покинули власний дім в Донецьку.

Оксана Єрмішина: Це було свідомо, я поїхала, коли там ще не було бойових дій. Я поїхала тому, що я відчувала себе українкою і не була готова жити у так званій ДНР.

Марія Бабич: Якщо говорити про сьогодні, що відбувається із внутрішньо переміщеними особами, чому їх немає у списках виборців? Вони самі не хочуть реєструватися, чи це якесь упущення?

Оксана Єрмішина: Станом на 5 жовтня в МінСоці зареєструвалося вже 1 мільйон 517 тисяч переселенців. Я звичайно проти того, щоб надавати можливість голосувати всім, адже не всі мають бажання і розуміння того, що вони будуть проживати найближчі 4 роки саме у цих місцевих громадах. Але громадські організації розробили три законопроекти, які були подані до Верховної Ради і зареєстровані там ще 25 серпня. Було 2 місяці для того, щоб ці законопроекти розглянути і прийняти хоча б один із них. Ми особисто підтримували законопроект 2501-1, бо найпотужніші громадські організації, які опікуються проблемами переселенців, зробили виважений продукт. Сталося те, що сталося — політичної волі розглядати законопроекти не було і лише після звернення 60 громадських організацій до президента і Верховної Ради з вимогою розглянути до 6 жовтня ці законопроекти і надати можливість тим, хто має бажання і відчуває себе частиною місцевої громади, прийняти участь у виборах і обрати ту владу, яку вони вважають за доцільною.

Це була імітація того, що нас почули. Спроба була, 6 жовтня було винесено на розгляд і не встигли. Тому ми не маємо можливості прийняти участь у виборах.

Анастасія Багаліка: Заступник голови ЦВК Андрій Магера наголосив на тому, що голосування вимушених переселенців, як частини їхньої громади, яку вони покинули, воно суперечить конституції України, тому що голосувати мають право ті, хто представляє громаду. Тобто, вони виїхали і ту громаду вже не представляють, а на місцях вони не інтегрувалися, тому така мішанина.

Оксана Єрмішина: Я прокоментую цю позицію. Насправді, згідно законодавства ще до 2015 року ми мали можливість голосувати на місцевих виборах. Навіть у законі щодо статусу переселенців така можливість була передбачена, але у 2015 році були внесені зміни — нам не дали можливості голосувати на місцевих виборах. Це була зумисна позиція, але є міжнародні стандарти. У Німеччині, наприклад, якщо людина проживає більше 3 місяців у місцевій громаді, вона має право голосувати. У Грузії внутрішньо перемішені особи мають право голосувати на місцевих виборах. Згідно нашого законопроекту, голосувати могли б ті, хто за 15 днів до виборів прийде з заявою до органів державного реєстру, що він змінює адресу на строк не менше 365 днів.

Стосовно того, що ми не інтегрувалися в цю громаду можу сказати, що ми сплачуємо податки в цю громаду вже півтора року. І саме тому ми можемо впливати на місцеву владу. Нам, згідно того законодавства, яке існувало, ми за 5 днів могли піти до органів державного реєстру, подати заяву і прийняти участь у виборах.

Марія Бабич: Місцеві вибори відрізняються від виборів до Верховної Ради чи президента, це вибори громади. Але все таки порушується право людини на голос.

Оксана Єрмішина: Якби 6 жовтня законопроект був прийнятий, то ми б мали змогу голосувати. Навіть, якщо цей законопроект і приймуть, то вже в цих виборах не зможемо взяти участь.

Марія Бабич: Досить дивно, що ви така активна і не зможете віддати голос за того кандидата, якого вважаєте достойним. Ви ж не можете брати вибори у місцевих виборах, ні в районних?

Оксана Єрмішина: А знаєте, в чому юридичний парадокс? Мене обрати, наприклад, можуть. Стати мером Києва я можу, а голосувати за мера Києва я не можу. Це нонсенс нашого законодавства.