Індивідуального бойкоту російським товарам недостатньо. Не вистачає активності на рівні держави

105 юридичних осіб та 388 фізичних з Росії та України потрапити під державні санкції України. Однак, понад два роки спротив чинили самі громадяни.

Гостi

Катерина Чепура,

Володимир Горбач

Індивідуального бойкоту російським товарам недостатньо. Не вистачає активності на рівні держави
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_ur2_2015-09-19-kateryna_chepura-volodymyr_gorbach.mp3
https://static.hromadske.radio/2016/05/hr_ur2_2015-09-19-kateryna_chepura-volodymyr_gorbach.mp3
Індивідуального бойкоту російським товарам недостатньо. Не вистачає активності на рівні держави
0:00
/
0:00

Різноманітні громадянські акції, флеш-моби та компанії у соцмережах завдавали удару російським виробникам.

Представниця Громадянського руху «Відсіч» Катерина Чепура заявила, що формат індивідуального спротиву може бути досить дієвим. Українці, не купуючи товари російського виробництва, завдають фінансових втрат виробникам з Росії, гроші яких можуть йти на фінансування  бойовиків. Водночас Катерина Чепура зауважила, що свідомість громадян, їх обізнаність у належності товарів і послуг   російським виробникам , на жаль, ще досі мала.

Водночас политолог, політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач зазначив, що держава  належним чином реагує на російську агресію. І теперішні санкції — це продовження минулорічних санкцій проти деяких фізичних осіб.

Тетяна Шептицька: Як ви вважаєте, наскільки цей громадянський посил був дієвим і підштовхнув державу до санкцій, про які вже говорили всі дуже давно?

Катерина Чепура: Очевидно, що він був дієвий, тому що з часу анексії Криму, лише за один місяць активного бойкоту російських товарів і послуг за даними виробників і постачальників, їхній продаж впав на 40%. Це йдеться про бойкот звичайними людьми без втручання держави в цю ситуацію. Це було дуже безпрецедентним на той момент. Звісно він є дієвим, але це абсолютно не виключає того, що держава також має це робити. Дієве воно найбільш, коли воно відбувається в тандемі.

Тетяна Шептицька: А за вашими спостереженнями, наскільки наші люди взагалі обізнані в тому чиї товари кому належать?

Катерина Чепура: За моїми спостереженнями погано. Я досить давно бойкотую російські товари і послуги. Слідкую за цим ще до початку війну. Я постійно бачу в руках патріотів товари і велика частина з них навіть не знає, що вони купують російське.

Едуард Лозовий: Як на вашу думку, чи допомогли нашим споживачам розібратись оці акції, як проводять великі мережеві супермаркети? Вони чіпляють ярлички, показують товари з Росії і таке решта.

Катерина Чепура: Частково. Тому, що переважна більшість великих мереж супермаркетів дурить споживача. Ми постійно моніторимо ситуацію і зустрічаємо цинічні такі речі, коли висить на російському товарі ярлик «зроблено в Україні». Супермаркети, які в цьому не брешуть, вони в цьому дуже допомагають, тому що люди не мають часу читати. А тут побачили ярлик і не купують його. Але враховуючи, що супермаркети почали дурити після того, як побачили, що бойкот діє і товари не купують, їм це стало не вигідно,  і вони почали міняти ці ярлики.

Тетяна Шептицька: Ви говорили про невелику суму втрат за певний проміжок. А хтось загалом підраховував скільки вже збитків наші бойкоти і санкції завдали Російській Федерації?

Катерина Чепура: Я знаю, що були якісь дослідження, але навряд чи вони є такими репрезентативними. Про 40% це останнє велике таке було дослідження яке я знаю, після цього мабуть ніхто не береться, тому що великий об’єм роботи треба провести.

Едуард Лозовий: Я б запропонував поглянути на це трошки з іншого боку. Великі компанії, великі бренди мали свої виробництва на території Росії, орієнтовані на дистрибуцію товарів в межах СНД. Там добрі фахівці з логістики, вони змінили політику, вони переорієнтували збут. І наприклад, якщо раніше побутова хімія йшла з Росії, то тепер це начебто товар з Польщі. В той же час, чи зазнали справді збитків ті виробництва, які розташовані в Росії? Адже їх так само могли переорієнтувати на Індії, чи ще кудись.

Катерина Чепура: Не всі великі компанії переорієнтували, але ви маєте рацію, деякі почали завозити з Польщі або Німеччини, в той момент як інші продовжують завозити великими обсягами з Росії. Одо збитків, як таких, будь-які компанії і заводи їх зазнали, але для них вони мінімальні. Важливий момент моральний набагато більше ніж економічний. Коли громадяни відмовляються від російських товарів, вони цим висловлюють свою позицію і це означає, що вони не будуть допомагати сепаратистам.

Тетяна Шептицька: На вашу думку, як політолога, а чому так пізно Україна запровадила санкції?

Володимир Горбач: Рішення РНБО від 2 вересня і указ президента, який запроваджує рішення 16 вересня — це не початок українських санкцій, це їх продовження. Україна почала накладати санкції на Росію, перш за все на фізичних осіб раніше, навіть ще в минулому році. В економіці вони запровадилися до військово-промислового комплексу. Але це були люди, які фізично були задіяні у спецопераціях проти України в Криму і на Донбасі.

Є сенс накладати санкції лише тоді, коли вони приносять більше збитку тій стороні на яку накладаються, а не самій Україні. В даному випадку українська економіка довгий час падала і ця ситуація не є для нас вигідною. Зараз прийшло усвідомлення того, що товарообіг між Україною і Росією і без того впав, ледве не в 4 рази. Збитки будуть лише тоді, коли російські підприємства вдадуться до санкцій проти України. В даному випадку, в політичному сенсі дуже важливо, що Україна не просто сама по собі запроваджує санкції, а робить це у співпраці з іншими країнами.

Тетяна Шептицька: А ви приєднувалися до санкцій чи блокувань?

Володимир Горбач: Я відмовляюся від російського бензину і від російських товарів.